Організація роботи логопедичної групи

Зміст

1. Законодавчо- нормативне забезпечення корекційно - розвивальної роботи  в логопедичних групах.

2. Загальне недорозвинення мовлення у дошкільників.

3. Організація життєдіяльності дітей у логопедичній групі.

4. Зміст корекційної роботи з розвитку мовлення.

5. Навчання грамоти дітей 5-річного віку із ЗНМ.

6. Музично-ритмічні заняття в системі корекційно-розвивальної роботи в логопедичній групі.

Вступ

     Проблема мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку є однією із найактуальніших. У змісті Базового компонента дошкільної освіти мовленнєва компетентність особистості  визначається як вміння адекватно й доречно користуватись мовою у конкретних ситуаціях, використовувати для цього як мовні, так і допоміжні ( міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності мовлення.

     В контексті проблем спеціальної дидактики дослідники (Є.Соботович, Р.Лєвіна, Л.Спірова, В.Тарасун, Г.Чіркіна , М.Шеремет) зазначають, що підготовка до навчання дітей із важкими вадами мовлення у спеціальних загальноосвітніх закладах охоплює корекцію та розвиток фонетико-фонематичної системи, збагачення словника, удосконалення граматичної будови мовлення, розвиток комунікативних навичок Основні завдання корекційного навчання передбачають корекцію провідного розладу, розвиток усіх сторін мовлення та підготовку дітей до навчання у школі. Крім спеціальних завдань, у процесі навчання та виховання дітей із мовленнєвими розладами, у логопедичних групах вирішують завдання фізичного, розумового, естетичного і морального розвитку дітей.

   В основу запропонованої системи організації корекційного навчання та виховання в логопедичних групах для дітей із загальним недорозвиненням мовлення (ЗНМ) покладені традиційні, загальноприйняті в логопедії принципи та узагальнений практичний досвід логопедів, що працюють у дошкільних закладах.

Ефективність даної системи перевірена протягом багатьох років.

Посібник можуть використовувати педагоги різних типів дошкільних закладів: логопеди та вихователі логопедичних груп, вихователі груп загального розвитку для складання індивідуальних освітніх програм розвитку дітей із особливими потребами.

Наказ МОН України та МОЗ України  27.03.2006 № 240/165

Порядок комплектування дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу

Цей порядок розроблений з метою встановлення єдиних вимог щодо комплектування дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу.

1. Дошкільні навчальні заклади компенсуючого типу (спеціальні та санаторні) створюються для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації.

2. Головна мета дошкільних навчальних закладів компенсуючого типу – зміцнення здоров’я, розвиток і формування особистості, забезпечення соціально-психологічної реабілітації та адаптації дитини шляхом спеціально організованого навчально-виховного процесу у комплексі з корекційно-розвивальною та лікувально-оздоровчою роботою.

3. У своїй роботі дошкільні навчальні заклади компенсуючого типу керуються Законами України “Про освіту”, “Про дошкільну освіту”, Основами законодавства України про охорону здоров’я, Положенням про дошкільний навчальний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 № 305, наказами та рекомендаціями Міністерства освіти і науки України і Міністерства охорони здоров’я України, цим порядком, власним статутом.

4. До дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу направляють дітей за згодою батьків, або осіб, які їх замінюють, та встановлюють граничний термін їх перебування місцеві органи управління освітою з урахуванням висновку психолого-медико-педагогічних консультацій (далі-ПМПК для спеціальних дошкільних навчальних закладів  або територіального лікувально-профілактичного закладу чи тубдиспансеру (для санаторних дошкільних навчальних закладів)).

5. Прийом дітей до дошкільного навчального закладу (групи) компенсуючого типу здійснюється керівником закладу протягом календарного року на підставі заяви батьків або осіб, які їх замінюють, свідоцтва про народження дитини, направлення місцевого органу управління освітою, висновку ПМПК або заключення лікувально-контрольної комісії територіального лікувально-профілактичного закладу чи тубдиспансеру (для дітей з латентною туберкульозною інфекцією та після вилікування з приводу туберкульозу), медичної довідки, довідки дільничого лікаря про стан здоров'я дитини та епідеміологічне оточення, довідки про щеплення. Крім того, всім дітям з недорозвиненням мовлення рекомендовано мати висновок сурдолога.

6. У дошкільних навчальних закладах компенсуючого типу для дітей, діагноз хвороби яких вимагає докладного вивчення і уточнення, створюються діагностичні групи. Після завершення діагностування з урахуванням висновку психолого-медико-педагогічної консультації такі діти направляються до закладу відповідного напрямку.

7. Наповнюваність груп дошкільних навчальних закладів компенсуючого типу визначається наказом Міністерства освіти і науки України від 20.02.02 № 128 "Про затвердження Нормативів наповнюваності груп дошкільних навчальних закладів (ясел-садків) компенсуючого типу, класів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), груп подовженого дня і виховних груп загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів та Порядку поділу класів на групи при вивченні окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.03.2002 за № 229/6517.

8. Медичне обслуговування дітей забезпечується медичним персоналом дошкільного навчального закладу та відповідними закладами охорони здоров’я, які організовують проведення лікувально-профілактичних заходів та відновлювального лікування, здійснюють контроль та державний нагляд за якістю харчування дітей, фізичним навантаженням, профілактикою травматизму, дотриманням протиепідемічних правил, санітарно-гігієнічного режиму.

9. Для здійснення лікувально-оздоровчої, корекційно-відновлювальної роботи у дошкільних навчальних закладах компенсуючого типу та у тих, які мають спеціальні або санаторні групи, обладнуються відповідні лікувальні кабінети та приміщення (фізіотерапевтичний, стоматологічний, офтальмологічний, процедурний, ортопедичний кабінети, плавальний басейн, приміщення для кліматобальнеологічного та фітолікування, лікувальної фізкультури, масажу, загартовуючих процедур тощо).

10. Кадрове забезпечення, організація підвищення кваліфікації, атестація педагогічних та медичних працівників дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу здійснюється відповідно до чинного законодавства.

11. На посаду завідуючої (директора) дошкільного навчального закладу компенсуючого типу призначається особа, яка має відповідну вищу

педагогічну освіту не нижче освітнього кваліфікаційного рівня “спеціаліст”, стаж педагогічної роботи у сфері дошкільної освіти не менше ніж три роки. Перевага надається особам, які мають вищу освіту за спеціальністю "Дефектологія".

12. На посаду вчителя-дефектолога призначається особа, яка має вищу освіту за спеціальністю "Дефектологія" чи вищу педагогічну освіту із спеціальною перепідготовкою, підтвердженою відповідним документом.

13. При призначенні на посаду вихователя групи спеціального дошкільного навчального закладу перевага надається особам з вищою освітою за спеціальністю "Дефектологія".

...

18. До дошкільних навчальних закладів (груп) для дітей з порушеннями мовлення зараховуються діти, які мають тяжкі мовленнєві розлади, ринолалію, заїкуватість, фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення при збереженому слусі та інтелекті.

Комплектування груп здійснюється за віковими ознаками з урахуванням характеру і рівня мовленнєвого недорозвинення.

Для дітей з однорідними мовленнєвими розладами створюються окремі групи з обов’язковим індивідуальним обліком їх мовленнєвого розвитку.

У групи для дітей з тяжкими мовленнєвими порушеннями зараховуються діти з 2-х років (ринолалія, заїкуватість, загальне недорозвинення, алалія, афазія, дизартрія); з 4-х років (фонетико-фонематичне недорозвинення, дислалія).

Тривалість перебування дітей з порушеннями мовлення встановлюється ПМПК в залежності від рівня та ступеня мовленнєвого порушення: із загальним недорозвитком мовлення та заїкуватістю - від зарахування до початку шкільного навчання; з фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення - до 1 року.

У разі необхідності тривалість перебування може бути продовжено місцевими органами управління освітою з урахуванням висновку психолого-медико-педагогічної консультації.

Не зараховуються до дошкільних навчальних закладів (груп) зазначеного типу діти, які мають виражені порушення слуху, зору; розумово відсталі; з психопатоподібною поведінкою, хворі на епілепсію, шизофренію; з тяжкими порушеннями опорно-рухового апарату, які самостійно не пересуваються і потребують особливого догляду.

19. До дошкільних навчальних закладів (груп) для дітей з порушеннями зору зараховуються сліпі діти і зі зниженим зором, діти з амбліопією високого та середнього ступенів, функціональним порушенням зору та косоокістю; діти з гостротою зору до 0,4 з оптимальною оптичною корекцією на кращому оці - з 2 років.

Групи комплектуються з урахуванням ступеня порушення зору і віку дітей: для сліпих; для дітей зі зниженим зором; з косоокістю і амбліопією; зі складними порушеннями. Діти з різними порушеннями зору можуть перебувати в одній групі за нормативами, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 20.02.2002 № 128.

Для сліпих дітей і дітей зі зниженим зором тривалість перебування у дошкільному навчальному закладі (групі) - від зарахування до початку шкільного навчання; для дітей з косоокістю і амбліопією – один рік. У разі необхідності цей термін може бути продовжений на підставі висновку лікаря-офтальмолога.

Не підлягають зарахуванню до дошкільних навчальних закладів (груп) зазначеного типу діти з помірною, тяжкою, глибокою розумовою відсталістю; порушеннями емоційно-вольової сфери органічного походження; сліпоглухі від народження; з порушеннями опорно-рухового апарату, які самостійно не пересуваються і не обслуговують себе.

...

32. Протипоказаннями для прийому дітей до дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу є:

усі хвороби в період загострення; хронічні захворювання серцево-судинної системи, органів дихання, травлення та ін. у період декомпенсації, ендокринні захворювання, що потребують індивідуального догляду і лікування; інфекційні хвороби до закінчення строку ізоляції, бацилоносії дифтерії та кишкових інфекцій; період лікування заразних та паразитарних хвороб очей та шкіри; злоякісні захворювання крові, недостатність кровообігу будь-якого ступеня; активні форми туберкульозу; часті судомні пароксизми (денні і нічні); психічні захворювання, що супроводжуються тяжким та глибоким недоумством та іншими важкими нервово-психічними розладами; різні форми енурезу, енкопрезу; психопатія і психопатоподібні стани різного характеру; венеричні захворювання; тяжкі вади опорно-рухового апарату, що унеможливлюють самостійне пересування та обслуговування.

Якщо в період перебування у дошкільному навчальному закладі (групі) компенсуючого типу у дитини будуть виявлені зазначені протипоказання, вона відраховується із закладу.

 Особливості мовлення дітей із  ЗНМ

         Мовлення – одна з найскладніших вищих психічних функцій людини. Достатній рівень розвитку мовлення дитини не тільки забезпечує її спілкування з людьми, а є основою її повноцінного психічного розвитку.

         Серед дітей дошкільного віку з особливостями психофізичного розвитку значну частину становлять діти із загальним недорозвиненням мовлення.

         Терміном  «загальне недорозвинення мовлення»  (ЗНМ) позначають порушення формування усіх мовних компонентів : лексики, фонетики, граматики. У дітей із збереженими слухом та інтелектом  відмічають порушення звуковимови, недорозвинення фонематичного слуху та різке відставання у формуванні словникового запасу та граматичної будови мови . Мовленнєва недостатність може бути представлена повною відсутністю мовлення до наявності розгорнутого мовлення з вираженими проявами лексико-граматичного та фонетико-фонематичного недорозвитку. Відповідно до цього прийняте умовне ділення на рівні розвитку. Загальним для усіх рівнів є значне відставання в появі активного мовлення, обмежений словниковий запас, аграматизми, порушення звуковимови і фонематичного сприйняття. Ступінь вираження названих відхилень дуже різний.

Ι рівень мовленнєвого розвитку характеризується відсутністю мовлення. Діти цього рівня для спілкування користуються головним чином  звуконаслідуваннями, окремими іменниками та дієсловами побутового значення зі змазаним та нестійким звуковим оформленням та позбавленими закінчень. Часто діти свої «висловлювання» підкріплюють мімікою, жестами.

         Активний словниковий запас дуже обмежений, одним   лепет ним словом або звукосполученням дитина  позначає кілька різних понять : «бібі»- літак, машина, їхати; «бобо»- болить, мазати йодом, робити укол. Зазвичай, у таких дітей або зовсім не виявлена  потреба  наслідувати слову дорослого, або можливості до наслідування  обмежуються окремими  звукосполученнями. Пасивний словник   дітей цієї групи набагато ширший за активний, тому  у оточуючих виникає думка, що діти усе розуміють, але не можуть висловитися.  Але і розуміння мови цими дітьми знаходиться на низькому рівні. Діти практично не розуміють граматичних змін слова : не можуть показати  де гриб, а де гриби; де хтось співає, а де співають; хто малює метелика, а хто вже намалював.

         Крім того вимова звуків нестійка, аморфна, нечітка. Діти переважно  користуються одно- двоскладовими словами, під час спроби відтворити більш складну структуру, кількість складів скорочується : «аміда»-піраміда, «бака»-собака.

         Фонематичне сприймання теж порушене .Виникають труднощі навіть при відборі слів подібних за звучанням, а різних за значенням : молоток –молоко, копає-катає-купає.

        1 рівень мовленнєвого розвитку частіше за усіх мають діти з алалією, важкими формами дизартрії, ринолалії.

                      2 рівень мовленнєвого розвитку (зачатки загальновживаної мови) характеризується тим, що крім жестів  та лепет них слів , з’являються  хоча і спотворені, але досить постійні слова загального вжитку. Діти використовують у спілкуванні прості за конструкцією або перекручені фрази. Вони можуть диференціювати назви предметів, дій, окремих ознак. Водночас накреслюється розрізнення деяких граматичних форм ( стіл – столи, іде – ідуть).

Висловлювання дітей примітивні, дитина обмежується переліком предметів та дій, які  безпосередньо сприймаються. Речення складаються з двох –трьох слів. Словниковий запас відстає від вікової норми. Це виявляється в незнанні багатьох слів, які позначають частини предмета ( гілки, стовбур, коріння дерева), тіла (тулуб, лікоть, плечі, шия), дитинчат тварин (зайченя, лисеня, порося). Виявляють обмежені можливості використання дітьми не тільки предметного словника, але й словника дій, ознак . Вони не знають назв кольорів, форми, розміру. Нерідко замінюють назви слів ,зумовлені подібністю ситуації : ріже-рве.

Діти практично не володіють навичками словотворення. Багато помилок припускаються у  вживанні граматичних конструкцій : неправильно вживають відмінкові закінчення ( «їде машину» замість «їде на машині» );  є помилки у використанні форм числа та роду дієслів; не узгоджують прикметники з іменниками.

 Багато труднощів зазнають діти у використанні прийменників: часто прийменники взагалі пропускаються, а іменники вживаються у називному відмінку («ига ізить той» -книга лежить на столі).

         Фонетична сторона теж відстає від вікової норми: порушена вимова м’яких - твердих , дзвінких-глухих приголосних, свистячих, шиплячих, сонорів. Складова будова слова теж грубо порушена – кількість складів скорочується, склади переставляються, пропускаються приголосні  ( «паміка»- піраміда, «виметь»- ведмідь, «вок»- вовк).

         Фонематичний слух також недорозвинений. Дітям важко вибрати картинку із заданим звуком, визначити позицію звука у слові.

                 3 рівень мовленнєвого розвитку характеризується  наявністю розгорнутого фразового мовлення  з елементами лексико –граматичного  та фонетико –фонематичного недорозвитку. Діти можуть більш вільно спілкуватись з оточуючими, але потребують допомоги батьків, які вносять відповідні пояснення. Мовлення дитини є малозрозумілим. Навіть ті звуки, які діти вміють правильно вимовляти ізольовано, в самостійному мовленні звучать недостатньо чітко.

         Характерним є недиференційована вимова свистячих, шиплячих, африкат, сонорів, причому один звук може замінювати два або декілька звуків даної фонетичної групи. Наприклад, звуком  С´ , який іще сам вимовляється нечітко, замінюються звуки С ( «сянки»- санки),  Ш («сюба»- шуба), Ч ( «сяй»-чай), Щ («сюка»- щука). Деякі звуки замінюються більш простими за артикуляцією («лак»- рак, «дюк»- жук), мають місце нестійкі заміни, коли звук має кілька замінників і у різних словах вимовляється по – різному( «лука»- рука, «помідой»- помідор), або коли ізольовано дитина вимовляє звуки правильно, а  у словах та реченнях замінює їх. Це частіше стосується йотованих звуків, а також  звуків Л´, Г, К, Х. Також спостерігається спотворена вимова звуків (міжзубна вимова свистячих, горлове Р, тощо).

         Фонематичне недорозвинення   виявляється несформованістю процесів диференціації звуків, які подібні за акустично-артикуляційними ознаками, але інколи діти не розрізняють і більш контрастні звуки. Це затримує оволодіння звуковим аналізом і синтезом. Недорозвиток фонематичного сприйняття під час виконання елементарних дій звукового аналізу ( наприклад, визначення наявності звука) виявляється в тому, що діти змішують задані звуки з близькими їм за звучанням. За більш складних форм звукового аналізу ( наприклад, придумування слів із заданим звуком) у цих дітей воно виявляється в змішуванні заданих звуків, які менш схожі.

          Діагностичним показником мови дітей  цього рівня є порушення складової структури. Правильно повторюючи за дорослим 3-4 складові слова, діти нерідко в самостійному мовленні їх спотворюють, скорочуючи звичайну кількість складів («діти синили новика» -діти зліпили сніговика). Діти переставляють та замінюють звуки та склади; скорочують слова, пропускають звуки у збігах приголосних, переставляють склади або додають зайві звуки та склади («кахист»- хокеїст, «астобус»- автобус, «лилисидист»- велосипедист, «лимонт»- лимон)

         Словник  дітей значно бідніший , ніж у їх однолітків з мовленням у нормі. Діти не знають багатьох  назв частин предметів, замінюють їх назвами цілого ( вагон – поїзд, кришка - чайник), або підміняють назви діями ( співак – дядя співає) .Із запропонованих дій діти не розуміють і не можуть показати на картинках такі дії,  як штопати, вишивати, розпорювати, переливати, виливати, перелітати, підстрибувати, перестрибувати; нерідко вони не знають назв кольорів (сірий, блакитний, рожевий), плутають і основні кольори ( жовтий, зелений, коричневий).  У словнику дітей мало узагальнюючих понять, в основному, це іграшки, посуд, звірі. Антоніми не використовуються, мало синонімів.  Наприклад, характеризуючи розмір предмета, діти використовують два поняття : великий – маленький, якими замінюють слова : довгий – короткий, високий- низький, широкий – вузький, товстий – тонкий.

         Діти не володіють навичками словотворення і це значно звужує можливості накопичення словникового запасу. Дітям важко утворювати іменники за допомогою  зменшувально- пестливих суфіксів; багато помилок припускаються під час утворення відносних прикметників зі значенням співвіднесення з продуктами харчування, матеріалом, рослинами , тощо («деревний», «сливний», «рибовий»)

         Труднощі в оволодінні дітьми словниковим запасом і граматичною будовою рідної мови гальмують процес розвитку зв’язної мови передусім – своєчасний перехід від діалогічної форми до контекстної. Недоліки у використанні лексики, граматики,  у звуковимові з найбільшою виразністю виявляються у різних формах монологічної мови ( переказ, складання розповіді за картиною, або серією картин, підготовка розповіді – опису). Правильно розуміючи логічний взаємозв’язок подій, діти обмежуються лише переліком дій. Під час переказу діти помиляються в передачі логічної послідовності подій, пропускають окремі частини, гублять дійових осіб. Розповідь – опис майже недоступна для дітей, вони лише називають окремі предмети та їх частини. Деякі діти здатні лише відповідати на запитання.

         Таким чином, мовлення дітей із усіма зазначеними особливостями, може бути засобом спілкування тільки в особливих умовах, які потребують постійної допомоги і спонукань у вигляді додаткових запитань, підказок, заохочень. Діти із ЗНМ  малоактивні, рідко є ініціаторами спілкування, не спілкуються з однолітками, не звертаються із запитаннями до дорослих, не супроводжують розповіддю ігрові ситуації. Це обумовлює недостатню комунікативну направленість їх мови та є суттєвою перешкодою до оволодіння програмою дитячого садка, а потім і програмою загальноосвітньої школи.

Психолого-педагогічна характеристика дітей із ЗНМ

         Неповноцінна мовна діяльність накладає певні особливості  на формування сенсорної, інтелектуальної, емоційно-вольової сфери. Для дітей із ЗНМ характерний низький рівень розвитку уваги : недостатня стійкість, обмежені можливості розподілення уваги.

         Мовленнєва недостатність позначається  і на розвитку пам’яті. У таких дітей значно знижені вербальна пам'ять і продуктивність запам’ятовування порівняно з дітьми, які говорять нормально. Діти часто забувають складні  інструкції , пропускають деякі їх елементи та змінюють послідовність запропонованих завдань. Наприклад, дітям пропонують виконати аплікацію: наклеїти  макет будинку – дах із трикутника червоного кольору, стіни – жовтий квадрат, а поряд ялинку з трьох зелених трикутників. Як правило, діти виконують такі завдання частково: наклеюють будинок із деталей інших кольорів, ялинку із усіх трикутників, не дотримуючись послідовності.

          У деяких дітей – низька активність пригадування, яка поєднується із обмеженими можливостями розвитку пізнавальної діяльності. Володіючи повноцінними задатками

для оволодіння операціями мислення відповідними віку, діти, проте, відстають у розвитку наочно – образного мислення, без спеціального навчання  не  оволодівають аналізом, синтезом, порівнянням.

         Для дітей з недорозвитком мовлення характерне і відставання в розвитку рухової сфери. У значної частини дітей рухова недостатність виявляється у вигляді порушеної координації складних рухів, невпевненості у відтворенні точно дозованих рухів, зниженні швидкості та спритності їх виконання. Найскладнішим для дітей є виконання рухів за словесною інструкцією та ,особливо, серія рухів. Діти відстають від ровесників, які нормально розвиваються, в точному відтворенні рухових завдань у просторово – часових параметрах, порушують послідовність елементів дій, пропускають його складові. Наприклад, для дітей складними є рухи перекачування м’яча з однієї руки в іншу, передача м’яча з невеликої відстані, удари об підлогу, ритмічні рухи під музику. Типовим є недостатній самоконтроль під час виконання завдання. У дітей із ЗНМ  формування дрібної моторики пальців рук має свої особливості. Це простежується в недостатній координації пальців рук (наприклад, при зав’язуванні шнурків, розстібанні ґудзиків,тощо)

 Названі відхилення в руховій сфері найбільше виявляються у дітей із дизартрією.

         Патологія мови безумовно гальмує формування розумових здібностей, перешкоджаючи нормальному функціонуванню інтелекту. Проте, під час корекції словесного мовлення відбувається вирівнювання інтелектуальних процесів.

         Таким чином,  низький рівень мовленнєвої компетентності дітей із ЗНМ постає серйозною перешкодою для опанування ними навички спілкування рідною мовою, призводить до появи численних помилок в усному та писемному мовленні під час навчання у початковій школі, стає причиною відставання у засвоєнні предметів мовного циклу, а також цілісної системи шкільних знань. Виникнення труднощів у мовленнєвому розвитку дитини гальмує її розвиток в цілому. Тому питання корекції вад мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку є надзвичайно важливими й актуальними у сучасній спеціальній педагогіці.

Організація життєдіяльності дошкільників логопедичної групи

 В дошкільних закладах для дітей з мовленнєвими вадами передбачена чітка організація усього корекційного процесу, яка забезпечується :

Своєчасним різнобічним обстеженням дітей

Раціональним розкладом занять

Плануванням індивідуальної роботи з дітьми

Плануванням фронтальних занять

Тісним взаємозв’язком роботи логопеда, вихователів та батьків.

   Проведення усього комплексу корекційного навчання вимагає поєднання спеціальних занять по виправленню мовленнєвих вад з виконанням вимог загальноосвітніх програм. Для логопедичних груп розроблений режим дня, що відрізняється від звичайного.  У ньому передбачено проведення логопедом підгрупових,індивідуальних занять. Поряд з цим виділяється час для корекційної роботи вихователя за завданням логопеда у вечірні години.

Робота  вчителя - логопеда

         Основну роботу по корекції ЗНМ  здійснює логопед на логопедичних заняттях – фронтальних та індивідуальних. Практичний досвід показує, що найбільш ефективною формою логопедичних занять є проведення занять невеликими ( не більше 6 дітей) підгрупами. Це зумовлено особливостями психофізичного розвитку дошкільників із ЗНМ.

         Логопед розподіляє дітей по підгрупах з урахуванням ступеню важкості дефекту. Таких підгруп може бути 2-3.

         Оскільки прояви  мовленнєвого недорозвинення дуже різноманітні, необхідно проводити індивідуальні заняття  для подолання стійких мовленнєвих недоліків. Логопед систематично проводить індивідуальні заняття з однією дитиною, або  2-3, що мають подібні вади. Склад таких міні-груп для індивідуальних занять  може змінюватись протягом року і залежить від індивідуального темпу розвитку дитини. Так, діти, які подолали стійкі вади звуковимови, що перешкоджали успішному засвоєнню матеріалу фронтальних занять, можуть виключатись із плану індивідуальних занять , і надалі корекційна робота з такими дітьми проводиться лише на фронтальних заняттях у підгрупах. Діти ж із тяжкими мовленнєвими вадами (дизартрією, ринолалією, алалією) потребують індивідуальної допомоги протягом усього терміну навчання

         Оскільки головна мета перебування дітей у спеціалізованій групі – корекція мовлення, логопед може брати дітей для індивідуальної роботи з  будь - яких виховних занять, заздалегідь погодивши з вихователем, яких дітей  він бере на свої заняття.

Робота вихователя з розвитку мовлення

         В умовах спеціалізованої групи завдання корекції та загального розвитку  дітей із ЗНМ вирішуються чіткою організацією життєдіяльності дошкільників, доцільним розподілом корекційного та виховного впливу у процесі побутової діяльності дітей, спостережень за природними явищами, за життям людей та тварин, власних дій з  предметами, іграшками, у грі.

         Вихователь перебуває з дітьми в самих різних обставинах: у роздягальні, умивальній кімнаті, спальні, на прогулянці й інших місцях, де є широка наочна база для формування словникового запасу в дітей  із вадами мовлення. Працюючи з дітьми протягом усього дня ( на відміну від логопеда), вихователь має можливість багаторазово активізувати й закріплювати нові слова, без чого не може відбуватися введення їх у самостійну мову.

Вихователь планує свою роботу з урахуванням  вимог загальноосвітньої  Програми та мовленнєвих можливостей дітей групи. Заняття з розвитку мовлення плануються разом з логопедом, враховуючи  рівень мовленнєвих можливостей дітей. А так як рівень мовленнєвого розвитку дітей однієї групи може буди досить різним, вихователю  теж доцільно заняття з мовленнєвого розвитку проводити підгрупами. Зміст та завдання заняття для кожної підгрупи має відповідати  мовленнєвим  та психофізичним можливостям  дітей.. Вихователь має знати індивідуальні відхилення в мовленнєвому розвитку кожної дитини, чути дефекти звуковимови та лексико-граматичної сторони мовлення кожної дитини . Разом з логопедом вихователь планує заняття з розвитку мовлення, ознайомлення з навколишнім, підготовки до грамоти, тощо

Основні завдання, що вирішуються на заняттях з мовленнєвого розвитку вчителем – логопедом та вихователем

         Під час підготовки до занять логопеду та  вихователю логопедичної групи слід враховувати, що методична література, розробки занять у періодичних виданнях розраховані на дітей, психофізичний розвиток яких проходить без певних патологічних особливостей. Автоматичне, бездумне перенесення  змісту та методів , що пропонуються  посібниками для дошкільних груп загального розвитку, у роботу з дітьми, що мають вади мовленнєвого розвитку користі принесуть мало, а можуть і зашкодити. На жаль, методичних розробок для спеціалізованих груп поки що недостатньо, тому педагогові, що працює у логопедичній групі слід розумно та творчо користуватись методичною літературою, обов’язково враховувати особливості розвитку дітей групи.

    Особлива увага і вчителем-логопедом, і вихователем логопедичної групи приділяється загальному розвиткові дітей, формуванню понятійного і лексичного мінімуму, що охоплює основні сфери життєдіяльності дошкільників. Традиційно, корекційно-розвивальна робота  в логопедичних групах будується за тематичним принципом. Згідно до тематики тижня свою роботу планує не лише вчитель-логопед і вихователь, а і батьки залучаються до роботи над темою.

Орієнтовна тематика   пізнавально-мовленнєвого розвитку

у середній логопедичній групі  (5-й  рік життя)

  Протягом місяця проводиться робота  з 3-4 тем. Послідовність тем може змінюватись, вихователь на власний розсуд може додавати інші теми, повторювати вивчені теми, погоджуючи з логопедом.

Орієнтовна тематика пізнавально- мовленнєвого розвитку

у старшій логопедичній групі ( 6-й рік життя)

*Слід зазначити, що запропонована тематика орієнтовна. Логопед на свій розсуд може обирати послідовність та терміни вивчення тем, додавати інші теми, об’єднувати теми або виокремлювати окремі підтеми.

Зміст корекційно-розвивальної роботи з розвитку мовлення з дітьми із ЗНМ 1 рівня *

* змістом корекційної роботи керуються також вихователі в роботі  з мовленнєвого розвитку

1-й рік навчання

Основними задачами роботи з дітьми є:

розвиток розуміння мовлення;

Розвиток активної наслідувальної мовленнєвої діяльності;

Розвиток уваги, пам´яті, мислення

    Логопедичні заняття з дітьми проводяться індивідуально, або невеликими підгрупами. Це пояснюється тим, що діти недостатньо розуміють мовлення, засвоюють лише ті інструкції, що звернені індивідуально до кожного, а також мають певні специфічні особливості психічної діяльності.

    Заняття проводяться лише у формі гри, з використанням казкових персонажів, іграшок.

1 період –вересень, жовтень, листопад

1. Розвивати свідоме сприйняття мовлення дорослих, вчити прислухатись до мовлення дорослих та  діяти відповідно  змісту висловлювання.

   2. Заохочувати до активного звуконаслідування.

   3. Накопичувати пасивний словниковий запас за лексичними темами:

 Предметний словник -діти запам’ятовують назви іграшок, частин тіла, предметів домашнього вжитку  якими щодня користується, назви одягу;

Дієслівний пасивний словник складається із назв дій , які дитина виконує сама (спить, їсть, іде, бігає, малює, тощо), дій, що виконують близькі люди, а дитина неодноразово їх спостерігає ( читає, варить миє, шиє, пише, і т.д.), дій, що відбуваються вдома та на вулиці ( машина їде, кіт спить, листя падає)

   4. Вчити розуміти питання Хто?  Де? Куди? Для кого? Кому? поставлені до сюжетних картинок або в певних ситуаціях.

   5. Активізувати наслідування дитиною дій та мовлення дорослого.

Діти  засвоюють звукові комплекси  бі-бі, ту-ту, му-му, ку-ку, няв, гав, ам…

Назви близьких людей : мама, тато, баба, дід, тьотя…

Назви простих імен: Вова, Оля, Діма, Ната, Люба, Ваня,

Слова для  висловлювання прохання, бажання : дай, на, ось, тут

Наслідування музичним інструментам : бом-бом, ду-ду, ля-ля

    6. Заохочувати дітей користуватись ситуативним мовленням, висловлювати свої бажання словом або словосполученням , залежно від можливостей дитини. Вчити складати перші речення : Ось Ната.Тут м’яч.

     7. Виховувати свідоме  відношення до власного звуковимовляння, формувати точні, координовані рухи артикуляційного апарату. Уточнювати вимову голосних  А, У, О у словах-звуконаслідуваннях, у складах з приголосними, що правильно вимовляються дитиною.

     8. Розвивати увагу, пам’ять, мислення:

-запамятовувати 2-4 слова, вибирати із ряду запропонованих іграшок та предметів;

-вчити визначати, яку іграшку прибрали з ряду (або додали);

-запамятовувати та повторювати 2-3 слова;

-знаходити «зайву» картинку (шапка, панама, яблуко;  Яблуко,стіл, груша)

2 період – грудень, січень, лютий

Розвивати розуміння дітьми граматичних форм : однини та множини іменників, дієслів ; пестливо-зменшувальної форми слів. Вчити правильно вживати слово «багато»  з іменником : багато іграшок, багато кубиків.  Вчити вживати у мовленні граматичну категорію числа.

Розуміння значення прийменників  на, під, над, за

Вчити правильно називати знайомі предмети, предметні картинки словами, близькими за звучанням до норми і збереженою складовою структурою замість звуконаслідувань ( «машина» замість «бі-бі», «собака» замість «ав»)

Вчити називати слова у пестливо-зменшувальній формі. Формувати початкові навички словотворення.

Збагачувати активний та пасивний словник дітей за лексичними темами. Вибирати на прохання предмети для виконання названих дій ( різати- ніж, шити – голка, наливати  суп- ополоник). Визначати причинно- наслідкові зв’язки ( сніг – санки, ковзани, снігова баба)

 Вчити користуватись якісними прикметниками ( великий, маленький, солодкий, смачний, червоний)

Вчити узгоджувати іменники з присвійними займенниками  мій-моя

Вчити будувати дво-, трислівні речення.

Розрізняти мовні та немовні звуки.

Розвивати артикуляційну моторику. Уточнювати та формувати вимову звуків  П, Т, М, Н, І, И, В, Ф

Розвивати дрібну та загальну моторику

Розвивати пам'ять, увагу, мислення:

вчити запам’ятовувати іграшки та вибирати із різних тематичних груп, розташовувати в певній послідовності;

Запамятовувати та добирти картинки, що підходять по смислу ( дощ – парасоля, сніг- санки)

Вчити вибирати картинки певного кольору, фігури певної форми;

Вибирати зайвий предмет з ряду ( 3 червоних кубіка, 1 синій ;  лялька, Буратіно, ведмедик, шапка;  шуба, плащ, шапка, шафа; червона машина, червоний човник, червоний пароплав, жовта машина)

Вчити складати картинки із 4-х частин;

Відгадувати загадки орієнтуючись на картинки;

Вчити диференціювати назви предметів на живі та неживі

3 період – березень, квітень, травень

Практичне засвоєння значень  прийменників на, із, під, над : розуміння та виконання дій з прийменниками ( поклади ляльку на ліжко; покажи, що лежить на столі, під столом )

Розвивати розуміння взаємовідносин діючих осіб на картинці. Закріплювати навички складання простих речень за моделлю: Хто? Що робить? Що?

Формувати навичку ведення діалогу, вміння вислухати питання, зрозуміти його зміст, адекватно відповісти на задане питання;

Вчити  включати у відповідь підрядні речення: « ……, для того, щоб….», «…, тому, що…» ( діти формулюють лише другу частину складного речення);

Вчити самостійно формулювати питання;

Розвивати інтерес до предметів та явищ, що оточують. Розвивати мислення.

Заохочувати до мимовільного запам’ятовування  невеликих віршиків, що супроводжуються рухами ( в ході рухливої гри, пальчикові ігри)

Тренувати навички вимовляння слів, невеличких фраз. Уточнювати вимову звуків ЛЬ, Й, Г, Х,К

Розвивати дрібну та загальну моторику.

Очікувані результати 1-го року навчання.

 У дітей значно поліпшується розуміння  мовлення.  Вони розуміють та виділяють назви предметів та дій з ними ( відповідно до вивчених лексичних тем), називають деякі частини тіла, одягу, називають найбільш поширені дії, деякі свої емоційні та фізіологічні стани ( холодно, теплп, боляче)

  Діти прислухаються до питань логопеда та вихователя та відповідають правильно  по суті, у відповідній граматичній формі. В активному мовленні дітей є розгорнута фраза. Вони користуються складносурядними та складнопідрядними реченнями ( Діти біжать, тому що йде дощик.)

Діти вміють користуватися такими граматичними формами : однина та множина іменників, дієслів, форма жіночого та чоловічого роду дієслів у минулому часі (я пила, я  ходив). Деякі діти в активному мовленні користуються простими прийменниками ( на, під, в, за). Діти засвоюють словотворення за допомогою суфіксів  із пестливо - зменшувальним значенням ( шапка - шапочка, м’яч - м’ячик)

Зміст корекційно-розвивальної роботи з розвитку мовлення  з дітьми із ЗНМ 2 рівня 2-й рік навчання

      Незважаючи на те, що  після 1-го року навчання діти досягли певних успіхів, після літньої перерви в заняттях набуті навички можуть частково втратитись. Тому  на 1-му етапі корекційну роботу розпочинають з розвитку у дітей уваги до мовлення  .

  Задачі та зміст корекційно-розвивальної роботи плануються за результатами логопедичного обстеження та відповідно до вимог базової програми.

Основними задачами другого року навчання є:

Розвиток розуміння мовлення;

Активізація мовленнєвої діяльності та розвиток лексико-граматичних засобів мови;

Розвиток звуковимовляння;

Розвиток самостійного фразового мовлення;

     Логопедичні заняття проводяться індивідуально та підгрупами. Кількість занять, на яких реалізуються корекційно-розвивальні задачі, міняється в залежності від періоду навчання. Так, у 1-му періоді ( вересень, жовтень, листопад), логопед проводить підгрупові заняття з формування лексико-граматичних категорій та розвитку зв’язного мовлення 2 рази на тиждень( 1 заняття з формування лексико-граматичних категорій та 1- з розвитку фразового та зв’язного мовлення). У 2-3 періодах  до цих занять додається  одне підгрупове заняття з розвитку звуковимови.

  Індивідуальні заняття проводяться щодня. На індивідуальних заняттях проводиться робота

з розвитку артикуляційної моторики та підготовки артикуляційної бази для засвоєння відсутніх звуків;

з постановки відсутніх звуків та розрізнення їх на слух;

-з автоматизації звуків у складах, словах

1 період – вересень, жовтень, листопад

Розвивати увагу до мовлення, вміння слухати і чути  звернення логопеда , вихователя. Розвивати здатність розрізняти фонеми.

Розширювати активний та пасивний словник за лексичними темами.

Вчити відповідати на питання логопеда одним словом або словосполученням, вживати їх у правильній граматичній формі. Вчити складати перші невеликі оповідання із 2-3 речень за питаннями.

Практичне засвоєння прийменників у, над, під, за, над. Вживання прийменників у відповідях на питання.

Засвоєння граматичних категорій  однини та множини іменника, рід іменника.

Називати слова 1-2-3-складової структури.

Вчити способам словотворення ( пестливо-зменшувальної форми)

Вчити вживати  особові займенники я, ти, він, вона, воно, вони

Підготовча робота до формування правильної звуковимови : розвиток артикуляційної моторики, слухової уваги, фонематичного сприймання.

Уточнення вимови звуків А, У, О, М, П, В, Ф, Н. Т. Поняття «звук». Вчити дітей аналізувати ряд ізольованих звуків ( визначення наявності звука у ряду, кількість звуків)

Розвивати мислення дітей під час вивчення лексичних тем.

Розвивати дрібну та загальну моторику.

2 період – грудень, січень, лютий.

Формування активного мовлення. Проводиться велика кількість вправ у відповідях на питання за сюжетними картинками, за змістом прослуханих казок, віршиків, невеликих ( з 3-4 речень) оповідань.

Продовжувати роботу над розвитком вміння слухати та чути, давати правильні мовленнєві реакції.

Збагачувати активний та пасивний словник за лексичними темами.

Вчити узгоджувати іменники з числівниками один-два-багато;

Продовжувати вчити змінювати іменники за відмінками, вживати прийменники на, в, під;

Вчити вживати префіксальні дієслова (поїв, поспав,пішов,прийшов,відчинив, зачинив, відніс, приніс, тощо)

Підбирати іменники до назв дій, відгадування предметів, тварин, птахів за описом; вживати назви геометричних фігур, кольору, матеріалу;

Розширювати прості речення  однорідними підметами, присудками, додатками;

Вправляти в побудові простих та складнопідрядних речень. У складнопідрядному реченні діти будують лише підрядне речення.

Формувати відсутні звуки, автоматизувати поставлених звуків на рівні складу, слова, речення (на індивідуальних заняттях)

Розвивати фонематичне сприймання : визначення наявності звука у ряду звуків, кількість звуків, порядок звуків у сполученнях із 2-3 звуків – голосних, голосного та приголосного. (на спеціальних заняттях) Уточнення вимови звуків  Т, Д, Х, К,Б,Й

Робота над складовою структурою слова . Вчити відплескувати ритмічний малюнок слів, запам’ятовувати та промовляти ряди складів з різним наголосом: па´-па-па, па-па´-па, па-па-па´, з різною силою голосу, інтонацією;

Вчити запам’ятовувати та відтворювати ланцюжки складів, які складаються із однакових приголосних та різних голосних ( па-по-пу), із різних голосних та приголосних (па-то-ку). Вчити відтворювати склади зі збігом приголосних.

Розвивати мислення. Засвоєння узагальнюючих понять (посуд, одяг, свійські тварини, тощо)

3 період – березень,квітень, травень

Продовжувати роботу  над правильним узгодженням слів в реченні.

Розширювати активний та пасивний словник. Удосконалювати правильне граматичне його вживання.

Навчати дітей зв’язному, послідовному переказу художнього твору ( казки, короткого оповідання). Дітям пропонують переказувати короткі казки зі словами, що повторюються («Курочка Ряба», «Колобок», «Ріпка»). Спочатку використовують казки добре знайомі, згодом – нові, а також невеликі тексти.

Переказ обов’язково супроводжується наочним матеріалом – фланелеграф, настільний театр, іграшки.

      4. Навчати складати оповідання за сюжетною картиною за питаннями логопеда та самостійно. Логопед питання формулює чітко та послідовно.

       5. Розвивати мислення в процесі навчання переказу та розказуванню : вчити пояснювати, чому сталася та чи інша подія, відповідати на питання  Для чого? Чому? Навіщо?

        6. Продовжувати  роботу по формуванню  звуковимови та фонематичного сприймання ( індивідуально та на спеціальних заняттях) Звуки С,З,Ц,Ш,Ж

         7. Заохочувати ініціативне мовлення дітей, їх участь у вільному спілкуванні під час спостереження за різними об’єктами та явищами, прагнення пояснити причину  та наслідки явища чи події.

Очікувані  результати 2-го року навчання.

  Діти впізнають предмети за описом, порівнюють предмети за окремими ознаками. Розуміють прості граматичні категорії однини та множини, родового, давального, знахідного відмінків іменника.

 Діти володіють фразовим мовленням. Вміють відповідати на питання логопеда та вихователя  однослівно та розгорнутим реченням з правильним узгодженням слів.

Вміють самостійно будувати фразу , спираючись на картинку або конкретну ситуацію.

Переказують невеликі казки та тексти. Вміють скласти невелику розповідь за сюжетною картиною за допомогою питань логопеда. Розуміють та практично володіють синтаксичною конструкцією складнопідрядного речення.

Фонетично правильно оформлюють приголосні звуки П,Б,М,Т,Н,Д,Г,К,; голосні А,О,У,И,І. Відтворюють ритміко-інтонаційну структуру 2-3складових слів. Вміють  ділити на склади слова   без збігу приголосних.

  Фонематичне сприймання удосконалюється : діти можуть виділити певний звук  в ряду інших звуків, у слові.

Зміст корекційно-розвивальної роботи з розвитку мовлення з дітьми із ЗНМ 3 рівня 3-й рік навчання

  Діти користуються фразовим мовленням, хоча із аграматизмами; володіють необхідним словниковим запасом. Спілкування з оточуючими ускладнюється через велику кількість несформованих звуків. Навіть ті звуки, які діти вміють вимовляти правильно, у самостійному мовленні звучать недостатньо чітко. Залишаються помилки у складовій будові слова. Дитина може повторити за педагогом 3-4 складові слова, але в самостійному мовленні спотворює їх, переставляє склади, скорочує слово. Неправильна вимова звуків поєднується з недостатнім їх розрізненням.

 Задачами 3-го року навчання є:

Розвиток розуміння мовлення  та лексико-грматичних засобів мови в повному обсязі;

Практичне засвоєння лексико-граматичних категорій  мови;

Формування повноцінної звукової сторони мовлення ( виховання артикуляційних навичок, правильної звуковимови, складової будови та фонематичного сприйняття)

Оволодіння початковими елементами грамоти

Розвиток та вдосконалення зв’язного мовлення

Розвиток пізнавальної діяльності

  Кількість занять міняється в залежності від періоду навчання. У першому періоді (вересень, жовтень, листопад)- 2 рази на тиждень проводяться під групові заняття з формування лексико-граматичних категорій та розвитку зв’язного мовлення, 1 заняття з навчання елементам грамоти.У другому та третьому періоді додається ще 1 заняття з розвитку звуковимови.

1 період – вересень, жовтень, листопад

Розвиток свідомого сприймання та слухової уваги : вміння слухати звернення, виокремлювати назви предметів, дій, ознак; розуміння узагальнень

Засвоєння прийомів словозміни: однини і множини іменників, роду дієслів минулого часу; іменників у знахідному, давальному, орудному відмінках.

Практичне засвоєння словотворення : іменників зі зменшувально-пестливими суфіксами, дієслова з різними префіксами.

Оволодіння діалогічною формою мовлення.

Складання простих речень за питаннями, за демонструємою дією, складання простих коротеньких оповідань.

Індивідуальна робота з постановки та автоматизації відсутніх звуків Г,К,Х,Л,Й,С,С´,З,З´,Ц,Р;

 Вправи для формування  складової будови слова.  Поняття «склад»

Розрізнення на слух голосних та приголосних звуків. Звуковий аналіз складів

Виділення 1-го звуку у слові, аналіз сполучень типу АУ, УА

2 період- грудень, січень, лютий, березень

Робота над більш точним розумінням :

значень слів, вмінням добирати слово відповідно до ситуації ( штопає –шиє, вишиває; порвався – зламався; прати –мити);

розуміння тексту з конкретною ситуацією;

вміння слухати фразу, знаходити невідповідності, зайві слова.

Практичне знайомство з відносними прикметниками ( відносно до продуктів           харчування : шоколадний, яблучний ; до сезону : літній, осінній, зимовий, весняний; до     певної рослини : кленовий, дубовий; матеріалу : дерев’яний, залізний)

Орудний відмінок іменника.

Розрізнення і виділення ознак за питаннями який? Яка? Вміння співвідносити закінчення слова-питання з прикметником ( яка-зелена)

Практичне засвоєння прийменників  в-на, на- над, під, між, за

Навчання розповіданню: розповідь-опис, розповідь за картинкою, розповідь за серією картин

Навчання переказу та заучування: запам’ятовування коротких оповідань ( із 3-4 речень), робота з деформованим текстом ( до 3-х речень) Для переказу добирають тексти з простим і зрозумілим сюжетом, з чіткою послідовністю дій, невеликі за об’ємом ( до 4-5 речень)

Формування та закріплення звуків найбільш складних для дітей ( на індивідуальних та спеціальних заняттях)

Закріплення навички практичного вживання слів різної складової структури

Формування фонематичного сприйняття на основі чіткої диференціації звуків  ( с-ш, с-з, л-р та ін..), розрізнення звуків за ознакою глухості-дзвінкості, м’якості - твердості

Виділення заданого звуку у словах, визначення місця звука у слові.. Виділення голосного після приголосного. Добір слів із заданим звуком.

Робота з розвитку уваги та пам’яті : запам’ятовування ряду слів ( 4-5 слів), речень, заучування невеликих текстів, віршів.

3 період- квітень, травень

Удосконалення слухового сприймання. Запам’ятовування 5-6 слів, заучування текстів після одноразового читання.

Розрізнення звуків за дзвінкістю – глухістю, твердістю – м’якістю.

Закріплення правильного вживання дієслів з префіксами

Практичне засвоєння конструкцій з прийменниками до, від, з - із. Вчити виділяти прийменник як окреме слово.

Складання різних типів речень. Визначення кількості слів у реченні.

Навчання розповіданню: опис за планом, розповідь за картинкою, за серією картин .

Закріплення у самостійному мовленні звуків Л,С,Ш,ЛЬ-Й,С-З,Р-Л

Очікувані результати 3-го року навчання.

  Діти розуміють мову відповідно до вікової норми. Фонетично правильно оформлюють звукову сторону мовлення, правильно відтворюють складову будову слів.

  Користуються в самостійному мовленні простими та складними реченнями, володіють навичками обєднання реченьу оповідання. Володіють навичками діалогічного мовлення.

  Володіють навичками словотворення – утворення іменників від дієслів, прикметників від іменників, зменшувально-пестливих форм іменника  та інше. Граматично правильно оформлюють самостійне мовлення відповідно до норм рідної мови. Відмінкові, родові закінчення промовляють чітко, прийменники вживають адекватно.

   Діти засвоїли  певний об’єм знань та умінь , що дає їм можливість продовжити навчання у загальноосвітній або мовній школі. Володіють початковими елементами грамоти.Знають букви А,О,У,И,І,Б,П,Т,К,Л,М,С,З,Ш,Х,Д

Види логопедичних занять для дітей із ЗНМ

  Логопедичні заняття – основна форма корекційно-розвивального  навчання. Під час цих занять систематично здійснюється розвиток усіх складових частин мови та підготовка дітей  з порушенням мовленнєвого розвитку до подальшого навчання .

   Логопедичні заняття в залежності від конкретних завдань та етапів корекції мовлення поділяються на 2 типи :

1. Заняття з формування лексико- граматичних засобів мови та розвитку зв’язного мовлення

2. Заняття з формування звукової сторони мови

Заняття з формування лексико – граматичних категорій та розвитку зв’язного мовлення

   В залежності від змісту  та конкретного  завдання  ці заняття    можуть бути  таких видів  :

 1. Заняття для збагачення словника

2. Заняття для формування  граматичної будови мови

Метою таких занять є :

Розвиток розуміння мови

Уточнення  та збагачення словникового запасу

Введення у словник дітей узагальнюючих понять

Формування навичок словотворення та словозміни

Навчання побудови простих, поширених речень та деяких видів складних синтаксичних конструкцій

Логопед не повинен обмежувати лексику заняття по формуванню граматичного складу мови ніяким узагальнюючим поняттям (професії, меблі, посуд, птахи та ін.), а тим більше виносити це поняття як тему. Таким чином виключається лексична замкнутість, а словник дитини може поповнюватись без обмежень, що розширює пізнавальні рамки заняття. Темою заняття логопеда при такому підході стає одна з лексико-граматичних категорій, що вимагають корекції.При вивченні граматичних категорій не потрібно, щоб діти знали граматичну теорію.

        3. Заняття з розвитку зв’язного мовлення

    Процес корекційного навчання має чітку комунікативну спрямованість. Засвоєні елементи мовної системи повинні вводитись у безпосереднє спілкування. Важливо навчити дітей користуватись відпрацьованими мовними операціями в аналогічних нових ситуаціях, творчо використовувати одержані навички у різних видах діяльності.

  Метою цих занять є:

Навчати дітей  послідовно розповідати про виконані дії

Навчати порівнянню предметів

Навчати складати описові розповіді

Розповідь за серією сюжетних малюнків

Навчання переказу

Проведення занять з розвитку зв’язного мовлення у спеціальній групі істотно відрізняється від проведення аналогічних занять у  групах загального розвитку.

     По-перше, на заняттях з розвитку мовлення протягом тривалого часу проводяться всі види робіт у рамках певної лексичної теми, що дозволяє непохитно формувати узагальнюючі поняття, значно поповнювати недостатній словниковий запас, поетапно формувати зв’яне мовлення.

По-друге, протягом тривалого часу, доки зв’язне мовлення  дітей не розвинеться  в достатній мірі, на фронтальних заняттях використовуються тільки «прості» види робіт: читання, розбір оповідань та казок, розглядання об’єктів, сюжетних картинок, переказ коротких текстів і т.п. Недоцільно на початкових етапах навчання очікувати від дітей переказу об´ємних текстів, складання розповідей-описів,придумування казок, розповідей, тощо. Колективне розучування віршів проводиться тільки тоді, коли більшість дітей уже опанували правильну вимову. Розучування віршів, коли відтворені дитиною звуки ще дефектні, може тільки закріпити неправильну вимову.

По-третє, на відміну від масових груп, тут на заняттях з розвитку мовлення потрібне уточнення значної кількості понять. Також усі види робіт повинні бути забезпечені наочним матеріалом.

Вимоги до підготовки логопедичних занять з розвитку зв’язного мовлення та формування лексико-граматичних категорій.

Визначити тему та мету заняття.

Виділити предметний та дієслівний словник, словник ознак, які діти мають засвоїти в активному мовленні.

Підібрати лексичний та граматичний матеріал, враховуючи тему та мету заняття, мовленнєві та психофізичні  особливості дітей.

Визначити основні етапи заняття, забезпечити їх взаємозв’язок та взаємообумовленість.

Підкреслити наявність навчального моменту і послідовність закріплення мовного матеріалу.

Забезпечити поступову зміну мовних та розвиваючих завдань, їх зростаючу складність.

Використати різноманітні ігрові та дидактичні вправи .

При визначенні програмового матеріалу врахувати зону ближнього розвитку дошкільнят, потенційні можливості для розвитку психічних процесів, складних форм сприймання і уявлення

Передбачити прийоми, які забезпечують індивідуальний підхід і залучення усіх дітей до активної мовної та пізнавальної діяльності.

Повторити засвоєний матеріал

Заняття з формування звукової сторони мови

  Основною метою таких занять є:

Формування правильної вимови звуків

Розвиток фонематичного сприймання

Формування вимови слів різної складової будови

Розвиток самоконтролю за чіткістю і виразністю мовлення

Підготовка до засвоєння елементарних навичок аналізу та синтезу

Вимоги до  занять з формування звукової сторони мови

Лексичний матеріал до таких занять добирається із урахування певних вимог : по-перше, лексика повинна  бути насичена  звуком, що вивчається, по – друге , виключаються слова із звуками, які ще діти не вимовляють або не диференціюють.

На кожному занятті обов’язково передбачаються вправи на закріплення вимови певного звуку, на розвиток фонематичного сприймання ( логопед вчить розрізняти звуки на слух навіть тоді, коли ці звуки ще лише ставляться), розвиток слухо-мовної пам’яті, оволодіння навичками звукового аналізу та синтезу.

До кожного етапу заняття логопед дає чітку інструкцію.

Враховуючи те, що на фронтальні заняття виносяться звуки, які діти правильно вимовляють, не рекомендується витрачати на артикуляційну гімнастику більше 2-3 хв.              

Передбачається поступове ускладнення завдань для розрізнення мовних звуків.

В заняття включаються вправи з практичного засвоєння відпрацьованих лексико- граматичних категорій та вправи на розвиток уваги та пам’яті, використовуючи лексику зі звуком, що вивчається.

Навчання грамоти дітей 5-річного віку із ЗНМ

         Суттєвою складовою корекційної роботи є система спеціальних вправ для підготовки дітей з мовленнєвими вадами до навчання грамоти та оволодіння ними початковими навичками читання.  Чому дошкільників з важкими мовленнєвими недоліками  необхідно навчати читати? Читання збільшує мовленнєві можливості дітей з алалією, важкими формами дизартрії. Грамота допомагає дитині засвоїти складну структуру слів, фраз. Навички звуко- буквеного аналізу, порівняння та співставлення подібних та різних букв та звуків сприяє закріпленню навичок правильної звуковимови. Навчання грамоти таких дітей вимагає подовженого терміну  та використання спеціальних методичних прийомів. Тому навчати дітей грамоти у логопедичній групі починають доволі рано.

Навчання грамоти проводиться лише на матеріалі звуків, що вимовляються дитиною правильно.

    Навчання грамоти у старшій групі ведеться за такими напрямками:

Підготовка до аналізу та синтезу звукового складу слова

Формування навички поскладового читання

1 період (вересень, жовтень, листопад)

Послідовність навчання звуковому аналізу

Уточнюють артикуляцію голосних звуків А, У, І. Вчать виділяти наголошений голосний на початку слова.

Діти запам’ятовують та аналізують ряди голосних ( АУІ,  ІУА): визначають, скільки звуків, який перший, другий, третій.

Проводять аналіз та синтез сполучень типу ГП (ап., ут, ок)

Виділяють голосний із положення після приголосного  ( «проспівай» слово «мак».Який звук тягнеться?)

Вчать виділяти 1-й та останній приголосний у словах (мак, суп, бик)

Аналіз та синтез складів типу ПГ (ка, му, та)

Ці вправи протягом першого періоду готують до засвоєння аналізу та синтезу слів, знайомлять з термінами «звук», «голосний», «приголосний». У цей період дітей знайомлять з буквами, що позначають голосні звуки та деякі приголосні ( М,П, Т, Х – ті, які діти промовляють правильно).

  Слід зазначити, що 5-річним дітям з тяжкими вадами мовлення важко зрозуміти різницю між звуком та буквою, між алфавітною назвою букви та звуком, який ця буква позначає. Щоб не перевантажувати дитину теоретичними знаннями, показуючи букву слід називати звук, який вона позначає та слідкувати, щоб при читанні приголосних дитина чітко вимовляла звук без додавання голосного (  [м], а не  [ми], або  [ем])

2 -3 період (грудень-травень)

 Протягом цього періоду дітей вчать звуко-складовому аналізу слів, формують навички складового читання. Основним прийомом оволодіння читанням складу є читання по слідам аналізу. Склад або слово після  попереднього аналізу  (розкладання на склади та звуки) складається із букв, а потім відразу іде зворотній процес - звуки поєднуються у склади і читається слово по складам.  Поступово у дітей виховується навичка  сприйняття двох а потім і трьох букв разом.

    У цей період навчають звуко-складовому аналізу та читанню у такій послідовності:

Вчать ділити слова на склади. Складають складову схему слова ( користуються смужками)

Вчать звуко-складовому аналізу та синтезу слів типу ПГ-ПГ (му-ха, ха-та).У схемі позначають не тільки склади, а і звуки. Дітей вчать, що у кожному складі є голосний звук.

Аналіз односкладових слів (мак, суп)

Діти засвоюють якісну характеристику звуків –«твердий», «м’який»

Вправляють в читанні слів, складанні схем. Паралельно знайомляться з буквами, замінюють вивченими буквами фішки у схемі слова.

Складають склади та слова із букв розрізної азбуки, вправляють в перетворенні слів заміною букви (мак-лак, хата-вата, бак-бик)

  Навчання грамоти  дітей з вадами мовлення потребує дозованого поступового ускладнення матеріалу, великої кількості повторюваних вправ, для чого необхідно використовувати різноманітні ігрові  прийоми та дидактичні посібники. На жаль,спеціальних посібників та букварів , які б повністю відповідали вимогам навчання дітей з вадами мовлення  немає. Існуючі методичні посібники та букварі можна використовувати лише частково. Педагог сам виготовляє різні таблиці, картки для читання, дидактичний матеріал, враховуючи індивідуальні особливості дітей. Навчання грамоти проводять на індивідуально-групових заняттях, в ігровій формі.

  Рекомендується користуватись такими посібниками :

Г.А. Каше  .Подготовка к школе детей с недостатками речи.

В.В.Федієнко. Буквар «Читайлик»

              Очікувані результати.

 Діти після спеціального навчання готові до засвоєння програми загальноосвітньої школи. Вони вміють розрізняти та диференціювати на слух і у вимові всі фонеми рідної мови, контролюють звучання власного та чужого мовлення, послідовно виділяють звуки із складу слова та утримують в пам’яті їх порядок  , вміють злитно читати склади, володіють навичкою свідомого поскладового читання слів, а деякі діти і невеликих речень. Набуті вміння та навички є вирішальним чинником у попередженні  появи специфічних порушень письма та читання  під час шкільного навчання.

Музично-ритмічні заняття в ситемі корекційно-розвивальної роботи

     Музичне виховання є невід´ємною  частиною естетичного розвитку дітей. На музичних заняттях діти набувають навичок слухання музики, плавного, виразного співу та рухів під музику. Музика в роботі з дітьми з вадами мовленнєвого розвитку має не тільки розвивальну, але і корекційну спрямованість. У дітей із системними мовленнєвими вадами порушені чуття ритму та темпу, часто спостерігаються порушення  тонусу – надмірна напруженість м´язів, або навпаки- в’ялість.

Музично-ритмічні заняття сприяють корекції. Так, слухання музики, допомагає розвивати слухову увагу, почуття ритму та темпу. Діти вчаться розрізняти контрастні твори ( марш – колискова), контрастні частини одного твору. Одним із видів роботи над почуттям ритму в музиці є відтворення ритмічного малюнка хлопками, відстукуванням на барабані ( без музичного супроводу).

 Співи теж мають важливе корекційне значення. Спів сприяє розвитку правильного мовного дихання, закріпленню правильної артикуляції звуків, вчать регулювати силу голосу, модуляцію.

На початкових етапах слід співати ізольовано тільки голосні звуки. Потім можна перейти до співу ряду голосних ( від 2 до 4 звуків), потім – до співу складів з приголосними, які правильно вимовляються дітьми. Лише після такої підготовки можна переходити до розучування пісень.

  Обираючи пісні для розучування,  музичний  керівник повинен враховувати стан мовленнєвого розвитку дітей логопедичної групи. Для дітей із системними мовленнєвими порушеннями добирають пісні прості, зрозумілі за змістом, із словами простої складової структури. Спочатку діти лише виконують приспів пісні зі звуконаслідуваннями ( «кап-кап», «ля-ля-ля», тощо) .Усі пісні мають відповідати одній вимозі- бути цікавими та емоційними, щоб викликати бажання співати навіть у дітей, у яких ще зовсім немає мовних звуків.

Поступово, зі збагаченням фонетичного та словникового запасу дітей, розширюється за складністю і пісенний репертуар.

   Оскільки оволодіння фонетичною та лексичною сторонами мови  у дітей логопедичної групи проходить нерівномірно, то і зміст пісень мє бути різноманітним. Цікавими в цьому відношенні можуть бути рольові пісні. В них перші ролі доручають дітям з більш розвиненим словниковим запасом, а всі інші ролі зі звуконаслідуваннями виконують ті діти, у яких мовленнєві можливості ще обмежені.

   Якщо на перших етапах корекційної роботи під час виконання пісень приділяють увагу виробленню правильного мовного дихання та артикуляції, то на наступних етапах увагу переключають на ритм пісні. Можна використовувати драматизацію для того, щоб діти легше засвоїли не тільки ритм пісні, а і зміст. Кожен рух має відповідати акценту в музиці та наголосу в словах. Розучування рольових пісень та різних інсценівок допомагає розвивати вміння регулювати силу та висоту голоса.

   Важливе місце в музично-ритмічному розвиткові дітей приділяється  розвитку рухів,  що пов’язані з музикою та мовленням. Для роботи над темпом та ритмом рухів обирають нескладні рухи. Під час слухання музики діти знайомились з різними темповими відтінками. Вони можуть виконувати рухи під музику : швидка полька-біг, «політ птаха», підскоки; музика в ритмі вальсу , колискова – кружляють, плавно піднімають, опускають руки; темп маршу- ходьба  і т.д.

 Поступово діти самостійно навчаються визначати який рух відповідає певній музиці. Дуже корисними є вправи, коли діти виконують рух без супроводу музики, але в заданому темпі. Діти прослуховують знайомі музичні твори, під які раніше розучували певні рухи, потім показують ці рухи в правильному темпі, але вже без музичного супроводу. Аналогічно проводиться робота і над ритмом рухів. Оскільки ця робота складніша, ніж робота над темпом, починати слід із самих простих рухів, виконувати їх під рахунок, а потім під  мелодії з простим ритмічним малюнком.

  Основним матеріалом для розвитку почуття ритму є танці, хороводи, ігри. Розучування танцювальних елементів необхідно проводити під рахунок, а ще краще вибирати танці зі словами. Вони допоможуть краще відчути ритм та запам’ятати послідовність рухів.

Свята і розваги  в системі виховання дітей з мовленнєвими розладами займають особливе місце. Високе емоційне піднесення, очікування урочистої події загострюють почуття дітей, вони краще сприймають та засвоюють зміст пісень, віршів.Позитивний емоційний фон свята та розваги дає можливість ефективно вирішувати задачі корекційно-виховної роботи . Приймаючи участь у святкових ранках, розвагах , діти не лише набувають нових навичок та знань, а і закріплюють набуті на мовленнєвих заняттях вміння.У дітей розвиваються почуття впевненості та творчі здібності.

 При планування цієї роботи необхідно враховувати не лише вік дітей, а і  рівень мовленнєвих можливостей, психологічні особливості кожної дитини.

 В логопедичних групах, як і в групах загального розвитку, проводяться святкові ранки з нагоди свят 8 Березня, Нового року,тощо. Але в проведенні цих урочистостей є своя специфіка. Так на початкових етапах логопедичної корекційної роботи з дітьми, коли мовленнєві можливості дітей дуже обмежені , до участі у святах більше залучають дорослих або старших дітей.  Успішне проведення будь-якого урочистого заходу залежить від того, наскільки правильно підібраний репертуар. Необхідно врахувати, що сценарії свят для дітей з вадами мовлення повинні бути нескладними, простими за змістом, оптимальними за тривалістю ( від 20 до 45 хв) Не рекомендується заучувати вірші, коли у дітей більшість звуків ще дефектні- це може лише закріпити неправильну вимову. Зміст пісень повинен бути простим, зрозумілим для дітей, слід уникати важких для вимовляння слів та зворотів ( зі збігом приголосних, складної структури). Також важкі для дітей з мовленнєвими вадами пісні у швидкому темпі : діти пропускають частини слів, цілі слова, пропускають або змінюють закінчення, їм важко переключитись із одного звукосполучення на інше.

 Ні музичнй керівник, ні вихователь групи не повинні починати розучувати пісні, вірші, інсценівки, поки не буде проведена словникова робота, та текст усіх творів не буде зрозумілим  кожній дитині. Діти з системними мовленнєвими порушеннями  повільно засвоюють новий мтеріал, у них недостатньо розвинена  довільна пам'ять. Часто те, що було  вивчене, швидко забувається. Досягнути певних успіхів можна правильно організованими систематичними заняттями, заохоченням дітей, регулярним повторенням.

  Музичні керівники та вихователі узгоджують сценарії з логопедом, разом добирають вірші, інсценівки.В залежності від рівня розвитку мовлення дітей, програма свят для них значно спрощується  порівняно з програмою для груп загального розвитку не тільки за змістом, але і за об´ємом. Наприклад, враховуючи специфіку в роботі з дітьми-логопатами,  в старшій групі слід обмежитись 2 піснями, 1-2 танцями. Для 5-річних дітей із загальним недорозвиненням мовлення в підборі репертуару слід приблизно орієнтуватись на програму середньої  масової групи, особливо у першому півріччі. Не слід використовувати мовленнєвий матеріал , вправи, танці, пісні, що вимагають великого фізичного напруження, посилених тренувань. Додаткові репетиції шкідливі, тому що підвищуюють втомлюваність дітей. Нескладний репертуар повинен бути засвоєний дітьми поступово. Слід більше використовувати веселі ігри, вправи, прості спортивні розваги, хороводи, де текст промовляють дорослі, а діти додають склади, окремі слова, прості словосполучення.

   Певна специфіка роботи з дітьми з мовленнєвою патологією не дозволяє спільного проведення святкових ранків з дітьми масових груп. Не бажано також об´єднувати молодших дітей із загальним недорозвиненням мовлення з дітьми старшої групи з тим же дефектом. Слід памятати, що свята, розваги в дитячому садку- це насамперед радість для дітей, а не лише для гостей, що присутні на святі.