Для вас, батьки

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

У квітні та травні, в нашому дошкільному закладі, практичний психолог проводить індивідуальну діагностику готовності  дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі. Ваші питання ви можете задавати в індивідуальному порядку за телефоном               095-303-34-64

Топ -10 неочевидних навичок,

які повинна освоїти дитина перед першим класом

для дітей і батьків перший клас – це великий стрес і нова глава в житті сім’ї. як правило, малюків починають готувати до школи за рік до важливої події. Їх вчать читати, рахувати, дотримуватись розпорядку дня. Однак є ряд навичок, які потрібні першокласникам набагато більше, ніж рахунок і читання. До чого потрібно встигнути підготувати дітей перед першим класом?

САМОПРЕЗЕНТАЦІЯ

6-ти річна дитина повинна вміти голосно і чітко представлятися: називати своє ім’я і трохи розповідати про себе. Звичайно, є багато скромних дітей, для яких проблематично висловлюватися в оточенні чужих людей. Але саме ця звичка буде потрібна вашій дитині в перший же шкільний день. Тренувати його можна, запропонувавши малюку пограти в театрі розповісти про себе в колі сім’ї та своїх друзів.

ДИСЦИПЛІНА

Дитина повинна вміти слідувати інструкціям вчителя. Це зовсім не означає, що він повинен бути безпорадним «солдатиком», але шкільних правил дотримуватись всі. Навчитись працювати за інструкцією дуже легко. Спробувати тренувати цю навичку вдома, даючи дитині чіткі завдання, перевіряючі їх виконання.

ВЛАСНА ДУМКА

Для першокласника це дуже корисна звичка. Правда. Освоїти її вельми не просто. Дитина повинна вміти відмовляти, висловлювати незгоду і власну думку. Якщо вона буде вміти робити це у 6 років, то  в дорослому віці у неї буде міцний внутрішній стрижень. Навчить дитину ввічливо і шанобливо висловлювати власну думку і бажання, а також поясніть, в якій ситуації це доречно, а в яких ні. Дитина повинна розуміти, що має право відмовитись робити щось, що здається їх негарним чи неприємним.

ПОДЯКА

Першокласник повинен бути вдячним, вміти говорити «дякую», а також користуватися іншими формами вираження подяки: «Я вам дуже вдячний», «дякую за допомогу» і т.п. щоб ваш малюк навчився бути вдячним, частіше самі дякуйте йому. Особистий  приклад – потужний інструмент для навчання.

ПРОСИТИ ВИБАЧЕННЯ

Діти в колективі однолітків рідко обходяться без конфліктів. Будь яка дитина може стати епіцентром сварки. Навчить  дитину визнавати свою провину і просити вибачення, при цьому зберігаючи почуття власної гідності.

РОЗУМІТИ СЛОВО «НІ»

Шкільний колектив, на відміну від сім’ї, не обертається навколо дитини. Тому малюк буде стикатися з ситуаціями, коли йому будуть відмовляти. Наприклад, не візьмуть в команду для естафети, не дадуть роль в шкільному святі. Дитина повинна без стресу переживати такі ситуації, не впадати в істерику, не ображатися.

ПРОСИТИ ПРО ДОПОМОГУ

Навіть не всі дорослі володіють цим важливим і потрібним досвідом, адже в дитинстві цьому не вчили. Дитині потрібно пояснити – що прости про допомогу – це нормально, нічого ганебного в цьому немає. Якщо малюк в чомусь не розібрався або чогось не зрозумів, нормально попростити вчителя ще раз. Просити про допомогу потрібно ввічливо і спокійно. Крім того завжди треба бути вдячним тому, хто вам допоміг.

СПОКІЙНО СТАВИТИСЯ ДО КРИТИКИ

Рано чи пізно будь-яка дитина стикається з зауваженнями, невдачами в навчанні, поганими оцінками, адже у кожної дитини є сильні і слабкі сторони. Нічого страшного в цьому немає. А ось хвороблива реакція на критику і зауваження може створити проблеми. Поясніть дитині, що критика лише показує, де потрібно підтягнутися, що потрібно підучити. Нічого образливого в цьому немає.

БУТИ ГОТОВИМ ДО НАСЛІДКІВ

Першокласникам ще важко розуміти, що кожен вчинок має свої наслідки. Коли діти змовляються, щоб прогуляти урок або пожартувати над однокласником, вони рідко усвідомлюють, до чого це може привести. Навчіть дитину думати про наслідки. Тренуйте це уміння вдома на повсякденних ритуалах. Наприклад: «Якщо ти довго будеш збиратися, ми не встигнемо зайти до магазину іграшок, і тобі доведеться чекати до наступного тижня». Або: «Якщо ти не зробиш завдання у п’ятницю, ми не зможемо поїхати в ліс на вихідні, тому що будемо робити його в суботу або неділю».

КЕРУВАТИ ЕМОЦІЯМИ

Останнє і, мабуть, найважливіше, чого в перші роки навчання повинна навчитися ваша дитина, це управління своїми емоціями. Звичайно, в 6-7 років мало хто вміє контролювати свої почуття, але вже можна вчитися боротися зі своїм гнівом, а також справлятися зі смутком.

Шановні батьки, увага: АДАПТАЦІЯ!!!

{ck·        Щоб запобігти порушенню емоційного стану дитини, яким часто супроводжується адаптація, усвідомте, що Ваше власне хвилювання передається дитині.

{ck}·        Купуйте одяг, який дитина зможе одягнути або зняти самостійно (штани з еластичним поясом, сорочки з великими ґудзиками, светри з широким коміром).

{c}·        Найважливіше – це підготувати дитину до спілкування з іншими дітьми й дорослими. У цьому Вам допоможуть рідні і близькі, які можуть доглядати певний час за дитиною, коли Ви ненадовго відлучаєтеся. Вона в майбутньому легко зможе перенести розлуку з Вами.

{c·        Дайте дитині позитивну перспективу: розкажіть, що в дитсадку багато іграшок, діток і їм там дуже добре, цікаво і весело.

{c}·        Якнайчастіше відвідуйте парки, дитячі майданчики, привчайте до гри в пісочницях, ходіть на дні народження друзів, свята, де є однолітки.

{c·        Підпорядкуйте домашній режим до режиму дитячого садка, особливо додержуйтесь часу вкладання до сну і періодів харчування.

{C}·        Навчіть  дитину елементарних навичок самообслуговування.

{c·        Потурбуйтесь про нервову систему дитини. В перші дні перебування не залишайте малюка на цілий день у дитсадку.

{c·        Повідомте вихователів про звички та вподобання Вашого малюка, про особливості здоров’я, поведінки, харчування.

{c·        Поговоріть з дитиною про можливі труднощі, до кого вона може звернутися за допомогою. Наприклад: «Якщо захочеш пити, підійти до вихователя або помічника і скажи: «Я хочу пити» і вони наллють тобі води».

{c·        Розробіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги і їй буде простіше відпускати Вас.

{c·        Пограйте з дитиною та домашніми іграшками в дитячий садок, розподіліть ролі дітей, вихователів. Нехай іграшка знайде собі друзів і через неї спробуйте вирішити проблеми, що виникають у дитини, зробіть в грі позитивний результат.

{c·        Тримайте тісний зв'язок з персоналом групи і будьте певні, що працівники зуміють прийняти і зрозуміти Вашу дитину, і по материнські дбатимуть про неї.

{c}·        Якщо раптом через місяць Ваша дитина ще не звикла до садка, перевірте список рекомендацій і спробуйте виконати ті рекомендації, про які Ви забули. Пам’ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися навіть півроку. Краще, якщо на цей період у родини буде можливість під лаштуватися до особливостей адаптації свого малюка.

Матеріали з сайту  Зміїівського ДНЗ № 1.

ЧИ ПОТРІБНО ВЧИТИ ДИТИНУ ДІЛИТИСЯ?

1. Як би там не було, дитину дійсно треба вчити ділитися. Це важливо.

Навчити дитину ділитися - це в першу чергу розповісти йому про кордони свої та інших людей. Розповісти взагалі чому люди діляться і що в цьому цікавого. Розповісти, що ніхто силою не може змушувати тебе щось робити або щось віддавати. Тільки за власним бажанням.

2.Якщо ви бачите, що сусідські діти із задоволенням діляться іграшками або солодощами, вам може здатися, що ви неправильно виховуєте своїх дітей. Але ви не зробили нічого поганого. За рідкісними винятками, діти діляться своїми речами для того, щоб порадувати батьків і виправдати їх очікування. Діти можуть відчувати себе переляканими, а не щедрими, в той час як батьки помилково вважають, що вони люблять ділитися.

3.Якщо ж дитину змушувати ділитися, то це навпаки знизить його здатності до взаємодії з людьми. Він буде ділитися зі страху бути поганим або з метою маніпуляції

4.Пам'ятайте, що малюк вчиться на нашому прикладі, а не на наших повчаннях. Тому вказівка ​​«поділися з братом» вчить дитину двом речам:

• Вказувати іншим, що робити, незалежно від їх почуттів і потреб. (Саме так ви спілкуєтеся з дітьми).

• Ігнорувати свої потреби і діяти за  інструкціями.

Ні те, ні інше не допоможе малюкові стати впевненим у собі і навчитися діяти з власної волі.

5.Як реагувати на небажання дитини ділитися?

Якщо ви змушуєте дитину робити що-небудь проти його волі, це не допоможе йому стати успішним. Навпаки, дитина може довгий час відчувати втрату, збентеження і неможливість діяти самостійно. Тому, якщо у нього є потреба володіти тим, що йому належить, краще дозволити йому це заради його ж розвитку. Замість того, щоб підштовхувати дитину до того, щоб він ділився - захистіть його гідність. Довіряйте дитині і підтримайте його вибір. Це забезпечить йому благодатний грунт, на якій він зможе розвинути здатність ділитися добровільно і з радістю.

6.Перш ніж до вашої дитини прийдуть в гості друзі, з'ясуйте, якими іграшками він не хотів би ділитися, і допоможіть їх прибрати. Обговоріть з дитиною, на яких умовах він готовий ділитися іграшками з друзями. Наприклад, ви можете запропонувати купити ще один конструктор для того, щоб грати з друзями Коли до малюка приходять в гості інші діти, відстоюйте його інтереси. Наприклад, якщо вам скаржаться, що він не дає покататися на велосипеді, дайте відповідь: «Напевно, це для нього дуже важливо. Я бачу, як тобі хочеться покататися, але ми повинні поважати його вибір ». Проявіть співчуття до дитини, який у вас в гостях, запропонуйте йому пограти іншими іграшками. Пам'ятайте, що в своєму будинку дитина має повне право так само не ділитися своїми речами.

7.Завдяки саме таким ситуаціям діти починають отримувати цінний життєвий досвід. З одного боку, дитина розуміє, що необхідно ділитися з близьким і намагатися їм всіляко допомагати, а з іншого - він усвідомлює, що може самостійно розпоряджатися своєю власністю, і не зобов'язаний віддавати свої речі стороннім, якщо не хоче цього робити.

8. Ставтеся спокійно і з розумінням до того, що ваші діти не хочуть ділитися один з одним іграшками. Це нормальне явище і не означає, що з дітьми щось не так. У кожної дитини повинні бути свої особисті речі і можливість ними розпоряджатися на власний розсуд.

9.Дітей потрібно вчити  просити  дозвіл пограти іграшками іншої дитини, вчити домовлятися, обмінюватися іграшками, але так само і поважати право іншого відмовити. Одним словом, бути ввічливим і поважати кордони іншої людини, незалежно від його віку, статі та інших якостей.

10.Власність дає нам силу: ми, дорослі,  самі вибираємо, з ким ділитися. Так само і діти хочуть вільно вибирати, чим, коли і з ким ділитися. Батьки повинні дати дитині вибір: ділитися чимось або залишити річ собі. Дитина ще не здатна жертвувати своїми інтересами заради кого-то. І ця здатність у нього так і не розвинеться, якщо вона буде діяти з примусу батьків.

Замість того, щоб підштовхувати малюка до того, щоб він ділився - захистіть його гідність. Довіряйте дитині і підтримайте її вибір. Це забезпечить  міцний грунт, на якому малюк зможе розвинути здатність ділитися добровільно і з радістю.

ЗАЙМАЄМО МАЛЯТ ПІД ЧАС КАРАНТИНУ

{c1.  Ліплення з солоного тіста.

Солоне тісто  - дуже гарна альтернатива пластиліну. Зробити його зовсім не важко: 2 склянки муки, 1 склянка солі та чиста вода. Для еластичності можна додати пару ложок олії. Про те,  ви самі зможете знайти цей рецепт на просторах Інтернету. Тісто у Вас повинно вийти крутим, тоді з нього зручно ліпити.

Для найменших діток корисно, навіть, просто «жмакати» тісто, відщипувати від нього шматочки  пальчиками, розкочувати ковбаски або вставляти в заготовку з нього невеличкі предмети: бусини, монетки, фігурки тварин. Можна зробити милий подарунок для бабусі з дідусем – відбиток дитячої долоньки або ніжки.

Можна зробити з тіста прикраси. Додайте харчовий барвник, або розмалюйте готові вироби фарбами.

{c  2. Монтесорі – ігри.

Ви ж не даремно запаслись гречкою та іншими крупами? Відсипте трішки круп дитині та дайте дві миски для сортування. Дітям це буде корисно та цікаво. І дрібну моторику розвине.

{c 3.  Показ мод.

Ця гра особливо актуальна, якщо у Вас двоє та більше дітей. Маленькі модники  та модниці можуть придумувати собі незвичайні образи, використовуючи свій, а також, якщо ви дозволите, Ваш одяг для творчості. Так діти привчаються до  самостійності та розвивають вміння робити вибір.

{c 4.  Піратський скарб.

А тепер про скарби. Можна організувати гру – бродилку: сховати маленькі сюрпризи (смачненьке в огортках, невеличкі подарунки) по всьому дому та запропонувати їх відшукати. Спробуйте намалювати «карту скарбів» - план квартири, на якому вказано, де що шукати, а ще можна використовувати підказки «тепло» - «холодно».

{c 5. Город на підвіконні.

Заведіть город  на підвіконні. Все, що для цього потрібно – горщик з ґрунтом та пакетик якого - небудь насіння. Висадивши рослину, розкажіть дитині, як за нею доглядати, скільки знадобиться часу, щоб щось виросло. Скільки буде радощів, коли з землі з’явиться перший паросток! Так і свіжу зелень до столу виростите, юний агроном зможе гордитися своїми досягненнями.

Необхідно розуміти, що карантин – це тимчасово. Скоро все повернеться у своє русло, а поки що намагайтесь провести час з користю. Віднесіться до цих заходів як до можливості зробити з дитиною те, на що раніше не вистачало часу. Бережіть себе та дітей. Будьте здорові.

Топ 8 ідей, чим зайняти дитину під час карантину.

 Зрозуміло, що останнє, чого б  хотіли батьки - це щоб  дитина на карантині не відривала очей від комю’тера або телефона.  Що ж можна вдіяти, щоб відволікти та зацікавити дитину?

{ck}1.    Складіть денний графік, так званий «адвент календар». Це календар з різними цікавими завданнями на кожен день (їх кількість може бути абсолютно різною). Зацікавте дитину. Як приклад ви можете створити календар в якому кожного дня буде присутній один улюблений мультик дитини. Це буде сюрпризом для малюка. А після перегляду обговоріть з ним мультфільм. Не бажаєте телевізор, будь ласка. У малюка є улюблена іграшка Зайчик, внесіть в «адвент календар», наприклад, день народження Зайчика, придумайте історію та пограйте з дитиною. Те саме можна зробити з казками, внести до календарю казку и читати її в визначений вами день.

{ck2. Гра на уяву. Психологи радять гру для дітей «Давай мінятися місцями». Сенс дуже простий. Перед дитиною якийсь предмет, наприклад рослина. Завдання для малюка уявити себе на місці рослини. А ви можете  задавати йому запитання: «Як ти себе почуваєш», «Що ти перед собою бачиш», «Чого ти зараз хочеш?». Можна уявити себе на місці дитячого ліжка або улюбленої іграшки. Це ваша фантазія, розвивайте її разом з дитиною.

{ck3.     Пограйте в гру, що розвине мовлення малюка. Наприклад гра «Що довкола?». Правила дуже прості: кожен учасник називає по одному предмету, який він бачить навколо себе, не повторюючи іншого учасника. Здавалося б проста гра, але вона розвиває словниковий запас та спостережливість. В нагороду, за кожне слово малюк може отримати, наприклад, шматочок яблука, таке заохочення ще більше зацікавить дитину.

{ck4.   Розвиваємо  мислення. Пограйте з дитиною в гру «Склади разом». Це ідеальна гра для 2-3 річних малюків. Розріжте старі листівки на частини і нехай дитина збере їх докупи. Чим менша дитина, тим менша кількість частин повинна бути.

{cke5. Помалюйте з дитиною. Дуже багато дітей з всіх занять дуже люблять малювати. Тож дайте дитина завдання. Розповідайте дитині історію, до якої дитина буде малювати ілюстрації. Наприклад: сидить дівчинка в будинку з червоними стінами, а біля будинку ростуть фіолетові квіти. Якщо ви бачите, що дитині важко намалювати дівчинку, то допоможіть їй або малюйте складні деталі самі, а дитина хай домальовує.  Мета – розвиток фантазії та дрібної моторики у дитини.

{cke_6.  Спробуйте перемогти дитячі страхи разом. Батьки – це єдині люди, які можуть допомогти малюкові побороти страх в ранньому віці. Наприклад, дитина боїться темряви. Пограйте з ним в театр тіней, або заберіться з диною під темну ковдру з ліхтариком і розповідайте там  веселі казки. Або, якщо вашій дитині вже більше 4 років, пограйте у відшукування предметів в темній кімнаті.  Але ні в якому разі не робіть це насильно. Якщо ви бачите, що дитині дуже лячно – припиніть гру.

{ck7.  Мамина помічниця/помічник. Як часто у Вас були ситуації, коли дитина приходила на кухню з бажанням допомогти, а вам потрібно було все зробити швидко і присутність дитини Вам  заважала. Зараз коли у вас більше часу, чому б не приготувати улюблену страву разом. Наприклад ваша дитина буде в захваті від ліплення з тіста.

{ck8.    Помічниця/помічник 2. Не бажаєте, щоб дитина приймала участь у приготуванні? Є альтернатива. Розкладіть в різних місцях кухні (або навіть і не кухні), абсолютно різні предмети та продукти, які вам знадобляться. Ваше завдання назвати чітко той предмет, який вам зараз потрібен. Наприклад: «Сонечко, принеси/привези, будь ласка, синю каструлю». Завдання дитини привезти названий предмет. Хлопчик може погрузити його в свою улюблену вантажівку а дівчинка в коляску. Така гра розширить словниковий запас дитини.

Як ви змогли зрозуміти карантин – не час для нудьги. Бережіть себе та малюків. Будьте здорові.

Безпека у Вашому домі

У вашому будинку росте малюк і з кожним днем він стає все допитливіше. Дитина щохвилини і дуже активно освоює простір, що його оточує. Кожна мама знає, що без жодного синця, подряпини виростити дитину просто неможливо. Тому головне завдання батьків забезпечити своїй дитині безпечний простір для більш повного дослідження навколишнього світу. І починати потрібно з повного огляду вашої квартири, пам'ятаючи при цьому про один важливий критерій – небезпеку краще попередити, ніж потім лікувати наслідки.

Для цього Вам доведеться виробити "звичку до безпеки". Ось кілька порад, над якими Ви можете подумати, а також пояснити дитині правила безпеки:

{_§  Ніколи не залишайте дитину одну на кухні!

{ck§  Завжди відвертайте від краю плити рукоятки сковорідок, що стоять на ній, щоб дитина не могла дотягнутися і вилити на себе киплячий жир

{c§  Завжди вимикайте газ

{c§  Завжди замикайте дроти електрочайників

{c§  Завжди забирайте в недоступне місце несправні електроприлади

{c§  Завжди стежте за тим, щоб гарячий посуд не стояв на краю стола, на підвіконні

{c§  Завжди надійно замикайте ліки і все, що може виявитися отруйним для дитини

{c§  Завжди прибирайте подалі небезпечне для дитини обладнання, ремонтуйте штепселі і підвісні проводи, що бовтаються

{c§  Завжди стежте за тим, щоб серед іграшок були відсутні дрібні предмети

{c§  Завжди вставляйте блокіратори в електророзетки, щоб ​​малюк не зміг засунути викрутку, шпильку, пальчик в одну з дірочок, які він бачить в стіні.

Ці запобіжні заходи допоможуть Вам менше турбуватися, коли Ви і Ваша дитина переміщаєтеся по дому в різних напрямках в один і той же час! І, будь ласка, не забувайте, що Вам потрібно усвідомлювати небезпеку не тільки в своєму будинку, але і в будинках інших людей. Це набагато важче, особливо, коли маєте справу з друзями або власними батьками. Все, що Ви можете, – це пам'ятати, наприклад, що у них немає шпінгалетів на вікнах або що вони не замикають "отрути" в шафці під раковиною. Постарайтеся тактовно, щоб не образити їх, обговорити ці важливі для Вас моменти.

Охороняти життя дітей – це просто проявляти здоровий глузд!

Дуже важливо, щоб Ви на крок випереджали дитину. Тоді Ви зумієте передбачати, що він може зробити, ще до того, як він це зробить! Пам'ятайте, що Ваш малюк дорослішає і турбот, відповідальності за його життя і здоров'я з кожним днем додається! Допоможіть дитині задовольнити свій пізнавальний інтерес до навколишнього світу, створивши всі необхідні умови безпечної життєдіяльності!

30 запитань,  які батькам варто поставити дітям для їхнього розвитку

1.     Про що ти мрієш?

2.     Що робить тебе щасливим?

3.     Які у тебе друзі?

4.     Якщо б ти міг зробити що завгодно прямо зараз, щоб ти зробив?

5.     Чого ти чекаєш, коли прокидаєшся?

6.     Ти коли-небудь думав про те, щоб перейменувати кольори олівців?

7.     Який персонаж змушує тебе найбільше сміятися?

8.     Якби ти міг відкрити магазин, щоб ти продавав?

9.     Як звуть твого супергероя і які сили він має?

10. Уяви, що ти на пляжі. Що найперше ти зробиш?

11. Що тобі допомагає бути сміливим?

12. Коли ти відчуваєш, що тебе люблять?

13.  Як ти показуєш людям, що тобі не все одно?

14.  Як ти почуваєшся, коли я тебе обіймаю?

15. Якби твої м’які іграшки-тваринки могли говорити, що б вони сказали?

16.     Якби ти міг віддута 5000 грн на благодійність, кому б ти їх віддав?

17.   Як би виглядав твій будиночок на дереві? Опиши його ззовні і в середині?

18.                       Що тобі подобається віддавати людям?

19.                        Ти багато сміявся чи радів сьогодні?

20.                       Як ти думаєш, що тобі насниться сьогодні?

{21.                       Уяви, що ти можеш подорожувати куди завгодно. Куди б ти поїхав? Як би ти дути добирався?

22.                       Якби ти зробив печеру у лісі, щоб у ній було в середині?

23.                       Як тварини спілкуються, як ти гадаєш?

24.                       Що тобі найбільше подобається в природі?

25.                       Які спогади роблять тебе щасливим?

26.                       Що тебе дратує?

27.                       Опиши чудовий день. Що робить його особливим і не схожим на інші?

28.                       Якби ти міг створити нове свято, щоб це було?

29.                       Що робить людей розумними?

30.                       Якби ти міг мати друзів по всьому світу, якби ти з ними спілкувався?

NEXT

Усі ми вважаємо себе люблячими батьками, і це природно, адже ми по-справжньому любимо своїх дітей. Сьогодні ми з вами повинні усвідомити, що ваша любов принесе дитині більше щастя, якщо вона буде постійно бачити і відчувати її. Наші діти – це наша старість. Правильне виховання – наша щаслива старість, погане виховання – наше майбутнє горе, сльози, провина перед іншими людьми.

            Діти уподібнюються дорослим, насамперед своїм батькам, копіюють їхні вчинки, думки і почуття, орієнтуються на їхню поведінку, як на взірець. Дитина вчиться жити, наслідуючи їх. Велика частина засвоєного досвіду переходить у підсвідомість, набуває рис автоматизованих навичок. Підсвідома батьківська програма дії все життя й формує мету, переконання, цінності, моделі поведінки. Зрозуміло, що гармонійний розвиток дитини досягається лише там, де метою батьків виступає сама дитина, її бажання, зацікавлення, можливості.

            Цікаво, що різні батьки пор-різному сприймають свою дитину. Психологи розрізняють 6 варіантів сприйняття батьками власних дітей: радість, надія, заміна, іграшка, обов’язок, тягар.

            Зрозуміло, що гармонійний розвиток дитини досягається лише там, де метою батьків виступає сама дитина. А всі ці типи ставлень, хоч які різні – від захвату до холодного егоїзму і принижень – об’єднує одне – дитина виростає такою, якої її роблять батьки.

            Буває, що батьки необізнані, не розуміють всього значення сімейних відносин, не замислюються про свою поведінку в сім’ї,  своє ставлення до дитини та інших членів родини. І тому дуже часто дітям доводиться завойовувати батьківську любов.

            Прислухайтесь: у цих фразах ми відверто говоримо, що любимо «тільки якщо…». Часом можна чути від батьків такі слова: «Якщо ти будеш чемним, я тебе любитиму» чи: «Не чекай від мене хорошого, поки не перестанеш (битися, грубіянити, битися) і не почнеш (добре вчитися, допомагати, слухатися)».

Шановні батьки, пам’ятайте, любити дітей потрібно вже за те, що вони у вас є! безумовно приймати дитину – значить любити її не за те, що вона вродлива, розумна, здібна тощо, а просто за те, що вона є у вашому житті! Адже справжня любов умов не ставить!

NEXT

Цікаві завдання для занять вдома "Знайди та розфарбуй"

NEXT

«Про протидію торгівлі людьми»

У лексиконі сучасного українського суспільства усе частіше вживається термін «трафікінг» або ж «торгівля людьми». Здавалося б, людство давно забуло про явище работоргівлі, яке більшість з нас асоціюють з давньою та середньовічною історією – кріпацтвом, «чорним рабством» та іншими подібними явищами. Проте, як свідчать факти, работоргівля є  цілком сучасною реалією, чиє існування має потужне економічне підґрунтя. Ця проблема має глобальний характер, адже постраждати від торгівлі людьми може людина будь-якого віку, статі, походження, з будь-якою освітою і рівнем достатку.
Україна насамперед вважається країною походження постраждалих від торгівлі людьми. Але останніми роками вона стала також країною призначення. Так іноземці, що приїжджають в Україну із країн, де військові конфлікти продовжуються десятиріччями, у пошуках безпечного місця проживання можуть постраждати від торгівлі людьми на території України, так само, як і громадяни України, можуть потрапити у схожу ситуацію у власній країні.
Об’єднаними зусиллями світова спільнота може протидіяти торгівлі людьми: підвищення рівня інформованості населення; превентивна робота; виявлення випадків торгівлі людьми; посилення відповідальності за правопорушення, пов’язані з торгівлею людьми; ідентифікація та реабілітація жертв торгівлі людьми; надання всебічної допомоги постраждалим від торгівлі людьми; захист їх правового статусу та соціальна реінтеграція – ось приоритетні завдання суспільства у сфері протидії торгівлі людьми.
Верховна Рада України ухвалила 20.09.2011 р.Закон «Про протидію торгівлі людьми». У Законі визначено основні напрями реалізації державної політики, спрямованої на протидію торгівлі людьми; повноваження органів виконавчої влади під час здійснення заходів з протидії торгівлі людьми; механізм запобігання торгівлі людьми, боротьби з нею, надання допомоги та захисту постраждалим особам. Також закон визначає права постраждалих від торгівлі людьми осіб, які звернулися за допомогою; засади міжнародного співробітництва у сфері протидії торгівлі людьми. Крім того, передбачено посилення відповідальності за правопорушення, пов`язані з торгівлею людьми.
Торгівля людьми заборонена і карається законом України за статтею 149 кримінального кодексу.

Що таке Торгівля людьми

Визначення торгівлі людьми міститься в Протоколі ООН про попередження та припинення торгівлі людьми, який доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності:
a) «Торгівля людьми» означає здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховання чи утримання людей шляхом погрози силою або її застосування чи інших форм примушення, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю стану або шляхом підкупу у вигляді платежів або користі для отримання згоди особи, що контролює іншу особу. Експлуатація включає, як мінімум, експлуатацію проституції інших осіб або інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю або послуги,  рабство або звичаї, подібні рабству, підневільний стан або вилучення органів;
b) згода жертви торгівлі людьми на заплановану експлуатацію, зазначену вище, не береться до уваги, якщо було використано будь-якій із засобів впливу, що перелічені в п.a);
c) вербування, перевезення, передача, приховування або здобуття дитини для цілей експлуатації вважаються «торгівлею людьми» навіть в тому випадку, якщо вони не пов’язані із застосуванням якого-небудь із засобів впливу, що зазначені в п.а);
d) «дитина» означає будь-яку особу, що не досягла 18 річного віку.

Хто є постраждалим від торгівлі людьми

Постраждалими від торгівлі людьми є чоловіки, жінки та діти всіх національностей та класів. Постраждалими часто є честолюбні молоді люди, які шукають на кращі економічні можливості. Злочинці користуються їх надіями та мріями та продають їх в експлуатацію та рабство.
Більшість постраждалих від торгівлі людьми вважають, що їхнє рішення мігрувати у пошуках кращого працевлаштування – це підконтрольний їм процес. Вони не усвідомлюють, що від самого початку їх обманюють аби лише створити ситуацію, в якій їх можна буде експлуатувати.
Постраждалим від торгівлі людьми можете бути Ви чи хтось, кого Ви добре знаєте.

Як запобігти рабства

Запам’ятайте і розкажіть своїм рідним та друзям про 10 правил безпеки:
1.    Не вірте рекламі фірми, яка не відповідає вимогам законодавства України (не вказує повної назви фірми, її адреси, номеру ліцензії та органу ліцензування, що її видав). Торгівці людьми можуть ввести Вас в оману, використовуючи:
             •     Різноманітні фірми-посередники з працевлаштування за кордоном
             •     Туристичні, шлюбні та модельні агенції, служби знайомства, агенції шоу –бізнесу
             •     Оголошення, рекламу в ЗМІ та Інтернеті
             •     Незнайомих людей, а часом навіть Ваших родичів, друзів, сусідів, знайомих.
2.    Не ведіть переговори про навчання, працевлаштування чи шлюб наодинці з агентом
             •     Запросіть взяти участь у переговорах довірену особу – це може бути Ваш юрист або хтось із Ваших близьких.
             •     Перевірте, чи має фірма ліцензію на надання відповідних послуг (навчання, працевлаштування за кордоном). Таку інформацію Ви можете отримати в  Державному центрі зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України.
3.    Зв’яжіться з Посольством країни, куди Ви плануєте подорож та дізнайтесь про правила щодо працевлаштування або навчання  іноземців.
4.    Особисто оформлюйте пакет документів та самі сплачуйте за послуги. Це не дасть можливості торгівцям людьми втягнути Вас у боргову залежність або вчинити злочин стосовно інших осіб за Вашими документами. Не користуйтеся послугами незнайомих осіб, які пропонують Вам допомогу в оформленні виїзних документів, продовженні терміну перебування на території іноземної держави.

Майте на увазі:

           •      Термін перебування  у іноземній країні зазначено у візі.
           •      Туристична чи гостьова віза не дають право на легальне працевлаштування. Це незаконно.
5.    Обов’язково укладайте відповідний контракт, складений зрозумілою для Вас мовою у двох примірниках, один з яких залишається у Вас.
6.    За жодних обставин нікому не довіряйте документів, що засвідчують Вашу особу.
7.    Обов’язково залиште рідним ксерокопію свого паспорта громадянина України, закордонного паспорта, візи, контракту про навчання чи працевлаштування, свідоцтва про народження, проїзних документів та нещодавно зроблені фотографії, а також номер телефону й адресу, де Ви збираєтеся зупинитися.
           •      Візьміть за правило постійно телефонувати рідним у домовлений день та час. Заздалегідь домовтесь з рідними про «кодове слово» у розмові, на випадок, якщо Ви не зможете вільно розмовляти по телефону, перебуваючи під чиїмось наглядом.
8.    Зробіть та тримайте при собі копії національного та закордонного паспортів. Це значно спростить процедуру відновлення документів для повернення в Україну.
9.    Не ставте себе в залежне положення, приймаючи подарунки або позичаючи гроші
10.    Якщо Ви опинилися у скрутному становищі за межами України, звертайтеся по допомогу до:
         •    Посольства або Консульства України у країні Вашого перебування, де Вам допоможуть отримати документи, що засвідчують Вашу особу, і повернутися на Батьківщину.
         •     Національного товариства Червоного Хреста або Червоного Півмісяця, де Вам можуть надати можливість відновити зв’язок з рідними та повідомити їм про своє скрутне становище.
        •     Міжнародних, громадських, благодійних організацій, де Ви також зможете отримати допомогу та підтримку.
        •      Заздалегідь підготуйте та тримайте при собі перелік організацій, із зазначенням адреси та номерів телефонів, що працюють у сфері протидії Торгівлі людьми.

ТЕПЕР Ви знаєте більше про проблему торгівлі людьми та можете захистити себе !
Національна безкоштовна гаряча лінія з питань торгівлі людьми
Зі стаціонарного телефону : 0-800-505-501
З мобільного (Білайн, Київстар, МТС, life): 527

Пам’ятка батькам від дитини

·      не балуйте мене, ви мене цим тільки псуєте;

·      не покладайтесь на силу в відношенні зі мною;

·      не давайте марних обіцянок;

·      не примушуйте мене почувати себе молодшим, ніж я є насправді;

·      не робіть за мене те, що я можу зробити сам;

·      не виправляйте мене при сторонніх;

·      не прискіпуйтесь до мене і не бурчить;

·      не вимагайте від мене пояснень, навіщо я це зробив. Я іноді і сам не знаю;

·      не звертайте надто багато уваги на мої хвороби;

·      не піддавайте великому випробуванню мою чесність;

·      не намагайтесь від мене від мене відмахнутись, коли я задаю відверті питання;

·      не хвилюйтесь, що ми проводимо разом обмаль часу. Головне, як ми його проводимо;

·      не піддавайтесь на мої провокації;

·      не дозволяйте моїм поганим звичкам привертати вашу вагу;

·      не забувайте, що я люблю експериментувати, таким чином я познаю світ.

Дошкільна зрілість - запорука успішності першокласника

         Похід у перший клас  - одна із найголовніших подій у житті малюка. Як правило, до цього важливого дня всі батьки ретельно готуються. І готують свою дитину. 

Школа – це не тільки читання, писання або рахунок. Це цілий новий світ, до якого дитина теж повинна бути готовою.

         Серед батьків сьогодні існує думка, що краще віддати дитину до школи раніше. Тоді вона і закінчить її раніше. А навіщо? Куди поспішати дитині? Адже вона повинна навчитися ще й налагоджувати стосунки з людьми, відстоювати свою точку зору, бути самостійною.

         Якщо вашому малюкові ще не виповнилося шість років до першого вересня, то не потрібно його мучити і віддавати в школу завчасно. Він до неї ще не готовий, навіть якщо ви навчили його прекрасно читати і рахувати. Нерідко трапляються такі ситуації, в яких батьки дитини, що народилася, наприклад, восени, наполягають на тому, щоб її взяли до першого класу. Батьки! Насамперед, задумайтеся самі, чи готовий ваш малюк не просто висидіти 40-45 хвилин навчального Саву, але й утримувати увагу такий тривалий час? Крім того, ні для кого не секрет, що навіть першокласникам, порушуючи всі вимоги, сьогодні задають домашні завдання. А це означає, що дитина буде навчатися чотири – п’ять уроків у школі й проводитиме півтори – дві години за письмовим столом вдома, виконуючи домашні завдання.

         Отже, якщо дитина посидюща, уважна, прекрасно налагоджує взаємини з однолітками й дорослими, легко адаптується в незнайомій обстановці, із задоволенням виконує різноманітні навчальні завдання  в ігровій формі, ви можете відвести її до першого класу. А якщо ви – батьки активного непосиди, що використає будь-яку хвилинку, щоб погратися або попустувати, то вам потрібно звернутися до фахівців. Вони допоможуть визначитися – відправляти дитину до першого класу або ще рік почекати, дати маляти можливість удосталь награтися й підрости.

         Період адаптації до першого класу в кожної дитини триває по-різному. Хтось звикає практично відразу, а комусь знадобиться досить довгий час, щоб стати школярем. Якщо дитина йде до школи неохоче, поговоріть із нею, намагайтеся з’ясувати, що її хвилює. Можливо, вона почуває себе невпевнено. Намагайтеся частіше спілкуватися із учителькою, адже вона бачить вашого малюка в різних ситуаціях і може допомогти вам порадою.

         Коли малюк повертається зі школи, запитуйте в нього, що цікавого він сьогодні дізнався. Якщо дитина відчуває, що вам небайдужі її шкільні успіхи, то і навчатися буде із більшими задоволенням.

Як зробити так, щоб малюк із задоволенням пішов до першого класу?

·         Не віддавайте дитину в школу раніше шести років.

·         Познайомте дитину заздалегідь зі школою, учителькою та майбутніми однокласниками.

·         Розповідайте малюкові про школу, про свій дитячий шкільний досвід.

·         Не сваріть дитину за промахи та невдачі в школі, інакше незабаром вона просто не захоче туди йти.

·         Частіше спілкуйтеся із учителькою вашого малюка.

·         Щодня цікавтеся, що нового довідалася дитина в школі. 

ПАМ’ЯТКА  БАТЬКАМ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

1.  Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт із нею. Знаходьте радість у спілкуванні. Дайте їй місце в сім’ї.

2.  Нехай не буде жодного дня без прочитаної разом книжки.

3.  Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Цікавтеся справами і потребами дитини.

4.  Дозвольте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити.

5.  Відвідуйте з дитиною театри, організовуйте сімейні екскурсії.

6.  Віддавайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не вишуканому, дорогому одягу.

7.  Обмежте перегляд телепередач до 30 хвилин на день.

8.  Зверніть увагу на те, що діти дещо знають про секс. Не дозвольте цій темі домінувати.

9.  Привчайте дітей до самообслуговування і формуйте трудові навички й любов до праці.

10.      Не виховуйте з дитини лише споживача, нехай вона буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правами й обов’язками.

Відомий педагог В.О.Сухомлинський зазначав:

«Сім’я для маленької людини – перша й незамінні школа виховання, найважливіший чинник у розвитку особистості. Від того, як пройшло дитинство, хто вів дитину за руку в дитячі роки, що ввійшло в її розум і серце з навколишнього світу – від того у вирішальному ступені залежить, якою людиною стане теперішній малюк».

Пам’ятка для батьків майбутнього першокласника

У 6 – 7 років формуються мозкові механізми, що дозволяють дитині бути успішною у навчанні. Медики вважають, що у цей час дитині дуже важко. І тисячу разів були праві наші прабабусі, які відправляли своїх нащадків у гімназії тільки у 9 років, коли нервова система вже сформувалася.

Однак серйозних зривів і хвороб можна уникнути і сьогодні, якщо дотримуватися найпростіших правил.

Правило 1

Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Сам початок шкільного життя вважається важким стресом для семирічних дітей. Якщо маля не зможе гуляти, відпочивати, робити уроки без поспіху, у неї можуть виникнути проблеми зі здоров’ям, невроз. Тому, якщо заняття музикою та спортом здаються необхідною частиною виховання, почніть водити дитину у ці гуртки за рік до початку навчання або із другого класу.

Правило 2

Пам’ятайте, що дитина може концентрувати увагу не більш як на 10 – 15 хв. Тому, коли ви з нею будете робити уроки, кожні 10 – 15 хвилин необхідно перериватися й обов’язково давати маляті фізичну розрядку. Можете просто попросити пострибати на місці 10 разів, побігати або потанцювати під музику кілька хвилин. Почати виконання домашніх завдань краще з письма. Можна чергувати письмові завдання з усними. Загальна тривалість занять не має перевищувати однієї години.

Правило 3

Комп’ютер, телевізор і будь-які заняття, що вимагають значного зорового навантаження, мають тривати не більше години на день – так вважають лікарі-офтальмологи й невропатологи в усіх країнах світу.

Правило 4

Протягом першого року навчання ваше маля потребує підтримки. Дитина не тільки формує стосунки з однокласниками й учителями, але й уперше розуміє, що з нею самою хтось хоче дружити, а хтось – ні. Саме у цей час у маляти складається свій власний погляд на себе. І якщо ви хочете, щоб із нього виросла спокійна і впевнена у собі людина, - обов’язково хваліть! Підтримуйте, не лайте за й неакуратність у зошиті. Усе це – дрібниці порівняно з тим, що від нескінченних докорів і покарань ваша дитина не буде вірити у себе.

ПРАВИЛА – ПОМІЧНИКИ

Правило 1. Батьки – перші вчителі

Діти навчаються у своїх батьків. Малюк ще не може зрозуміти інструкцію, яку ви йому настирливо повторюєте, проте легко копіює ваші дії, він стає ніби вашою тінню. Тому коли виникне запитання «Хто тебе так навчив робити (говорити)? – згадайте про це правило.

Правило 2. Очі в очі

Якщо ви хочете чогось від дитини, переконайтеся, що вона вас чує. Тут на допомогу прийде саме це правило. Спочатку встановіть контакт із дитиною поглядом (дитина зверне на вас увагу), підкріпіть свій контакт дотиком (візьміть за руку або покладіть руки на плечі дитини).

Правило 3. Усі ми люди

Ми не повинні забувати про те, що в дитини (так само як і в дорослих) буває гарний настрій, коли вона грається, легко іде на контакт, а бувають такі дні, коли нічого не хочеться робити. Ваша дитина росте. З 2-3-х років починає усвідомлювати своє «Я», з 3-4-х років формується особистість дитини, яка гостро реагує на критику дорослих. Тому потрібно прислухатися до своїх дітей, бути уважним, розуміти їх.

Правило 4. Обіцянка

Якщо дитина не хоче зараз виконувати ваше прохання, візьміть з неї обіцянку, що вона зробить пізніше, але встановіть часову норму для виконання (це обов’язково). І пам’ятаймо правило перше!

Правило 5. Повторення – основа навчання

Складіть для дитини систему. Повинен бути встановлений режим на кожен день, і дотримання його залежить від вас. Якщо дитина зрозуміє, що перед обідом чи прогулянкою потрібно збирати іграшки, то так і буде. Якщо дитина зрозуміє, що потрібно складати свій одяг – так і буде.

Правило 6. Менше заборон

«Не бери! Не йди! Не роби! Не заважай!...» Знайомі слова? Саме ними ви відбиваєте в дитини бажання допомагати. Менше заборон – більше співпраці з дитиною.

Безумовно, спільне творчість дітей і батьків має масу плюсів, серед яких:
- стимулюється розвиток глибокої взаємної довіри, а відносини батьків і дітей збагачуються;
- дитина знайомиться з основами ефективного співробітництва;
- полегшується процес соціалізації дошкільника;
- нейтралізується тиск авторитету батьків, допомагаючи дитині виразити своє «Я» і усвідомити своє значення як члена сім'ї;
- розвиваються естетичні почуття – малюк вчиться бачити й цінувати прекрасне;
- створюється сприятлива атмосфера для розвитку творчих здібностей не тільки дітей, але і дорослих.

 На спільних заняттях з батьками дитина отримує емоційну розрядку, завдяки чому надлишок енергії йде в мирне русло, не залишаючи сил для капризів і пустощів.

Творчою діяльністю краще починати займатися тоді, коли малюк вже впевнено зможе тримати в руках невеликі предмети. Творча взаємодія з батьками дарує малюкові простір для матеріалізації своїх фантазій, в результаті чого дитина починає мислити нестандартно. Спочатку це проявиться у виникненні сміливих асоціацій під час гри і пісочниці. А після малюк навчиться знаходити оригінальні підходи до вирішення будь-яких повсякденних завдань.

 Головне: спільна творчість дітей і батьків не повинна викликати жодних негативних емоцій. Тому приступати до занять слід з гарним настроєм. До того ж необхідно підготуватися до майбутньої діяльності. Як мінімум, слід продумати, які інструменти вам знадобляться для роботи, щоб не переривати творчий процес пошуками відсутнього предмету.

Далі буде…

         Сім’я -  своєрідний центр формування особистості дитини, виховання її характеру, волі, громадянської свідомості. Любов і дружба, взаємна підтримка батька й матері є для дитини наочним прикладом.

         Биття дитячих сердець, радість нашого буття, благородний порив виявлення себе в творчості, наша любов, щастя людської відданості, творення нової людини, віра у власну непохитність і нездоланність у найважчі хвилини життя, радість подолання труднощів і свідомість власної мудрості - все це від матері.

         Мати творить нашу неповторну людську особистість – ось у чому сенс, мистецтво та майстерність того, що ми називаємо народженням.

         Дитина має розуміти, що таке мати. В благополучній сім’ї все робиться тонко, мудро, делікатно. Від материнської мудрості йде духовна сила, що морально дисциплінує батька, утверджує в ньому почуття відповідальності за сім’ю.  

         Батько – найрідніший, найдорожчий для дитини мужчина, в якому втілюється людська відповідальність за появу дитини на світ, за кожен дитячий крок та вчинок.

         Батько – громадянин, трудівник, найдорожчий друг матері. Бути гідним свого батька – це особиста честь дитини. Бути хоробрим мужнім воїном, захисником – обов’язок кожного сина.

         У людини є три нещастя: смерть, старість і погані діти. Старість – невідворотна, смерть – невблаганна. Від поганих дітей дім можна вберегти. І це залежить тільки від батьків і дітей.

Кілька коротких правил

1.  Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.

2.  Не можна ніколи ( навіть у пориві гніву) говорити дитині, що вона гірша за інших.

3.  Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання.

4.  Намагайтеся щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю  дитиною.

5.  Учить дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками, але й із дорослими.

6.  Не соромтеся підкреслювати, що ви пишаєтесь своїм малюком.

7.  Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини.

8.  Завжди говоріть дитині правду, навіть коли вам це невигідно.

9.  Оцінюйте тільки вчинки, а не її саму.

10.              Не допомагайте успіху силою. Примус – найгірший варіант морального виховання. Примус у сім’ї руйнує особистість дитини.

11.              Визначайте право дитини на помилку.

12.              Думайте про дитячий «банк щасливих спогадів».

13.              Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі.

14.              І взагалі, хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте, як її виховувати.

Сім «не» щодо дитини

Виховання - неодмінний етап формування особистості. Але деякі батьки помилково розуміють під вихованням повний контроль над діями, словами й навіть настроєм дитини. На жаль, такий підхід не формує, а нівечить характер. Є речі, до яких не можна змушувати дитину, якщо ви не хочете виростити слабку, депресивну і залежну людину.

1. Не змушуйте дитину їсти

Жодна жива істота не дасть собі загинути, якщо вона має їжу, жоден звір у природі не їсть проти своєї волі. Навпаки, їжа є нагородою, задоволенням, довгоочікуваним утамуванням голоду. Наш організм еволюційно налаштований на брак їжі, тому ми споживаємо стільки, скільки нам потрібно, а часом і трохи більше. Отже, змушувати когось їсти протиприродно. Примусове годування зіб’є природні цикли організму дитини, а головне – розучить прислухатися до своїх потреб. Звичка без бажання і проти волі класти щось до рота й пережовувати згодом може призвести до ожиріння, потреби гризти неїстівні предмети, на зразок ручок і олівця (адже в дитинстві рот повсякчас був чимось зайнятий, і це було пов’язано з апетитом), і навіть до куріння.

2. Не змушуйте дитину брехати

Як ви зможете пояснити дитині, що брехати мамі і татові не можна ніколи, а тітці-доктору або бабусі іноді можна? Діти не розуміють таких речей, як благий обман і політика подвійних стандартів. Принципи повинні бути чіткими: брехати або можна або неможна. Змусивши дитину один раз збрехати бабусі або лікарю, не дивуйтеся потім, що вона бреше і вам. Ви її цього навчили.

3. Не змушуйте дитину просити у вас пробачення, якщо вона сама до цього поки що не готова

Нещире  прохання – це приблизно те саме, що й брехня. Якщо ваша дитина вдарила когось у пісочниці, довела до сліз, відняла іграшку – поясніть, що відчуває скривджена людина. Перш ніж вимовити значущу фразу, дитина повинна усвідомити свою провину. Інакше вона не навчиться думати про почуття інших людей і вважатиме, що промовити кілька лицемірних слів достатньо, щоб загладити провину.

4. Не змушуйте дитину робити нецікаву справу

Діти дошкільного віку вчаться граючи. Це ділянка їх найінтенсивнішого розвитку: в ігровій формі малюки засвоюють нові моделі поведінки (доньки-матері, учень-учитель, продавець-покупець), учаться лічити, читати, запам’ятовують пісні і вірші. На жаль, у цьому віці дуже легко прищепити дитині відразу до навчання, спорту або музичних занять – досить змусити її робити те, що їй не подобається. Так вона не навчиться шукати справу, що по-справжньому її цікавить і приносить їй радість. Років за вісім-десять це виллється у проблеми з профорієнтацією, брак мети й цікавості до життя. Саме з цих пригнічених примусовою активністю дітей виходять апатичні юнаки та дівчата, які самі не знають, чого хочуть.

5. Не змушуйте дитину довго залишатися в місці, яке їй геть не подобається, ночувати там, де некомфортно, залишатися наодинці з людьми, яких вона не любить або боїться

Не залишайте дитину з нелюбою тіткою або бабусею. По-перше, це може завдати дитині серйозної психологічної травми. По-друге, особистість дитини буде пригнічена, і вона надовго запам’ятає стан пішака, на бажання якого ніхто не зважає. Це дуже шкідливо для самооцінки й морального стану. Краще обережно розпитайте, чому вона не любить проводити час з певними людьми чи в певному місці. Можливо, після цієї розповіді ви й самі вирішите, що дитині нема чого там робити.

6. Не змушуйте дитину дружити з кимось

Зрозуміло, непогано заохочувати дитину до контакту з іншими дітьми. Батьки можуть створювати ситуацію, що спонукає дітей до спілкування: запрошувати гостей з іншими малюками, виходити гуляти на майданчик. Але не змушувати  дитину дружити з дітьми, які їй не подобаються, лише тому, що ви вважаєте їх підхожою компанією. У вашої дитини є власні душевні потреби і власне уявлення про людей, я якими легко і добре. Уміння обирати собі друзів у дитинстві переростає потім в уміння вибирати роботу, кохану людину, оточення. Не позбавляйте малюка цієї здатності.

7. Не змушуйте дитину бути не такою, яка вона є

Найжахливіше почуття – сором за себе. Не кажіть дитині, що вона погана, коли вона така, яка є, і повинна стати якоюсь іншою – спокійнішою, або, навпаки, розкутішою, менш сором’язливою. Не змушуйте дитину бути веселою, якщо вона тиха і задумлива. Не вказуйте їй постійно на реальні або уявні вади. Сім’я- це місце, де люди люблять одне одного такими, які вони є. лише так вони можуть стати кращими.

Шановні батьки, будь ласка, пам’ятайте: 

·         Покарання – це моральний замах на здоров’я: фізичне і психічне.

·         Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.

·         Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.

·         Покараний – вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

·         Хай що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання на повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

·         Дитина не повинна боятися покарання. Найуразливіше для неї – ваше засмучення.

·         Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, краще розуміти одне одного.

·         Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборони та обмежень. Допоможіть дитині навчитись  висловлювати свої бажання, почуття та переживання, навчитисть аналізувати свою поведінку та поведінку інших людей.

·         Повірте в унікальність та неповторність власної дитини.