| РОЗВАГИ ДЛЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ  КОЗАЦЬКА СЛАВА Освітні завдання: продовжувати знайомити дітей з історією України; виховувати любов до Батьківщини, рідної мови, патріотизм на основі отриманих знань про традиції та побут козаків, бажання прийти товаришеві на допомогу, ввічливість, сміливість; формувати ставлення дітей до козаків як захисників України, українського народу; активізувати знання дітей про козаків, їхній побут, традиції; збагачувати словник словами, пов’язаними з темою козаків; вправляти дітей у виконанні українських народних танців, пісень; закріплювати знання дітей про багатозначність слів, уміння розповідати короткі історії з власного життя; продовжувати вчити дітей розгадувати загадки; розвивати зв’язне мовлення, пам’ять, мислення, кмітливість, дисциплінованість, музикальний слух, вокальні дані. Попередня робота: читання розповідей про козаків, Січ; вивчення віршів про козаків, української народної пісні «Ой на горі та й жнуть», танців «Український гопачок», «Ой рушник, рушничок», парного українського танцю (музичний матеріал добирає музичний керівник). Обладнання: картина, на якій зображені козаки; державний прапор, булава, українські рушники, горщик меду, подушечка з ароматними травами, торбинки гречки, вівса, ягоди калини. ХІД РОЗВАГИ Звучить козацький марш (на вибір вихователя). Діти в українських костюмах заходять до зали, сідають на лави. Ведуча. Друзі, вітаю вас на козацькому святі! Сьогодні ми побуваємо в гостях у козаків — захисників нашої Вітчизни, дізнаємося про них багато цікавого. І самі, як справжні козаки, покажемо свою звитягу в іграх і завданнях. А завзяті козаки приготувалися до нашого візиту. Заходить хлопець-козак із сувоєм. Козак. Раді вітати вас у нас на козацькій Січі. Друзям-побратимам ми завжди раді. Але перш пустити вас до своєї оселі, маємо перевірити — чи свої ви хлопці й дівчата? Чи досить ви розумні та кмітливі? Чи знаєте, куди завітали? Щоб довести це, дайте відпо- віді на питання вікторини. (Козак зачитує запитання з сувою, діти відповідають на них.) 1. Хто такі козаки? 2. Чому вони прославились не лише в Україні, а й за її межами? 3. Чому козаків називають запорожцями? 4. У що одягалися козаки-запорожці? (Розгляд картинок.) 5. Як називався чуб у козаків? 6. Який символ влади мали гетьмани? 7. А що найбільше цінували козаки в житті? (Діти висловлюють свої думки.) Ведуча. Ну що, козаче, як ми виконали твоє завдання? Козак. Бачу, діти у вашому дитсадку — справжні козаки й козачки! Ведуча. Перш ніж ми рушимо до вас у гості, розкажи нам, козаче, як ви живете. Козак. Сумувати нам не доводиться. Ми й куховаримо, і вправляємось у військовому мистецтві, і граємо у спортивні ігри, і займаємось різними промислами. Про деякі особливості нашого життя я загадаю вам загадки. Ведуча. Ану, спробуймо відгадати! Ведуча і Козак по черзі загадують загадки, а діти відгадують. Козаки її любили, В казані її варили. Найсмачніша страва наша — Пшоняна із салом… (каша). Друг сміливий козака, В нього грива от така! Він промчиться, наче тінь. Це баский козацький… (кінь). Руки в боки, присідай, З вихилясами стрибай! Як завзятий ти козак, Танцюватимеш… (гопак). На просторах степових Козаки живуть у них. Чи у холод, чи в теплінь Для спочинку є… (курінь). Ведуча. А якою мовою розмовляли запорозькі козаки? Так, як і ми, українською. Козаки шанували матір, сім’ю і завжди брали з собою вишитий рушник як оберіг від ворожої кулі та шаблі. А наші дівчата-козачки підготували для друзів-козаків танець з рушниками. Дівчата виконують танець з рушниками. Ведуча. Ось ми вже майже прийшли. Треба, щоб козаки почули, що це йдуть свої. Заспіваймо разом пісню. Діти виконують пісню ≪Ой, там, на горі, та й женці жнуть≫. З’являється козак-дорослий. Козак. Добрий день, мої малята! Ви сміливі козачата. Здолали всі труднощі, щоб завітати до нас у гості! А чи вміють юні козачата танцювати? Хлопчики виконують танок ≪Гопачок≫. Далікозак із ведучою проводять з дітьми кілька народну рухливу гру. Гра «Візьми горщик» Чотири дитини стають усередину обруча спиною одне до одного. Перед кожним по колу ставлять горщик. За командою гравці намагаються дістати свій горщик. Перемагає гравець, який першим підніме горщик. Козак. Невдовзі нам час рушати в похід. Друзі, допоможете нам зібратися? Рухлива гра «Зберемося в похід» Мета: вправляти дітей добиранні речей відповідно до мети; розвивати спритність, кмітливість. Обладнання: дві похідні торбинки; набір предметів для кожної команди (дерев’яна шабля, дерев’яна ложка, кухоль, торбинка з крупою, іграшка, вишита українська серветка, торбинка з цілющими травами тощо). Діти діляться на дві команди. Кожен гравець по черзі підбігає до столика з предметами, обирає якийсь, повертається до команди та вкладає предмет у сумку. Потім біжить інший гравець. Перема- гає та команда, яка швидше збереться в похід і візьме менше непотрібних предметів. Ведуча. Козаки завжди знали, коли розпочинати похід, щоб дорога була вдалою. Це тому, що їм було відомо багато прикмет. А які прикмети знаєте ви? Народні прикмети Жайворонок з’явився — на тепло, а зяблик — на холод. Якщо рання весна щедрить інеєм — на хорошу погоду. Ластівка прилетіла — скоро грім загримить. Ластівки почали вимощувати гнізда — настало стійке літо. Зацвіла шипшина — почалося літо. Трава в червні починає сохнути — на дощове літо. Червоний місяць — на вітер, блідий — на дощ. Великий лапатий сніг — на погоду та відлигу. Собака качається по землі — на сніг. Ведуча. Наостанок виконаймо для козаків веселий танець. Діти виконують парний український танок. Козак. Дякую, вам, діти, що завітали до нас у гості. Бачу, які ви сміливі, чесні, з вас вийдуть добрі козачата. А чи не зголодніли ви в дорозі? Пропоную підкріпитися. Ведуча виносить миску з варениками, діти пригощаються та дякують козакам. БАБУСИНА КРИНИЦЯ Освітні завдання: продовжувати знайомити дітей із символами українського народу; формувати уявлення про те, як шанобливо та бережливо ставились наші предки до криничних джерел; виховувати шанобливе ставлення до природи, її багатств, патріотичні почуття на основі формування любові до рідної природи, гордості за її красу; розвивати мовлення, мислення, музикальний слух, основні м’язи, спритність. Обладнання: стилізована криниця, біля неї журавель, який нахиляється до криниці, на стіні площинне зображення української хати; тин, лава, глиняний кухоль, глечики, малі відра. ХІД РОЗВАГИ Діти в українських костюмах заходять до зали, їх зустрічає Бабуся. Бабуся. Заходьте, мої любі онучки, я давно вже на вас чекаю. А ви з дороги, мабуть, наморились? Присядьте на лаву біля моєї хати й попийте водички. (Пригощає дітей водою; діти п’ють за бажанням.) Смачна водичка в мене? А набираю я її зі своєї криниці. Бачите, яка вона в мене гарна. Усім відомо, що людина без води прожити довго не може. Ковток прозорої джерельної води зцілює мандрівників, поновлює сили хліборобам, дарує радість пастухам. У народі кажуть: яка криниця — такий і господар. Майже в кожному селі, на людних дорогах або посеред поля копали люди криниці та дбайливо оздоблювали їх. Над криницями завжди ставили накриття, щоб вода лишалася чистою та прозорою. А ще біля криниць завжди садили дерева — верби і робили лавку, щоб подорожній міг відпочити. А чи знаєте ви вірші про криницю та водицю? Діти читають вірші відповідної тематики на вибір вихователя. Водичка Наберу з криниці Свіжої водиці, Буду умивати, Буду промовляти: — Водичко, водичко, Умий Олі личко. Рожеве та біле, Як яблучко спіле! (Г. Демченко) Криничка-чарівничка По стежині до кринички я з відеречком прийшла, а з кринички-чарівнички чути пісню джерела. І така та пісня мила — слухала б її всі дні; прибуває в тіло сила, веселішає мені. Що за диво — ці кринички: тут — глибінь, а тут — блакить. Зачерпнула я водички, а відеречко дзвенить. (Н. Поклад) Криниця Хай кожному нині присниться Прозора, немов льодок, Це слово співуче — криниця, Дзвінкої води холодок. В бджолинім настоянім гулі, Де радість, а зовсім не зло, Пив спрагло у липні минулім, Отам біля верб, За селом. Схилялась верба гостролиста, Світились очима братки, Й дитинство згадав я — Колись-то, Читав я ті добрі казки, Опеньки в беретах казкових, Птахів заплелися сліди… Поїдьте ж бо обов’язково, Скуштуйте з криниці Води! Скуштуйте — і знову поманить, До себе вона позове: Хто пив її, той таки, мабуть, Сто літ молодим Проживе! (Й. Курлат) Криниця Де стали в ряд стрункі ялиці, Гойдають зелень молоду, Там й досі батькова криниця Хлюпоче в рідному саду. Було колись, як спрага брала, Ми — невгамовні дітлахи — До неї низько припадали, Немов знесилені птахи. Прийти б до неї знов, напитись Її прозорої снаги І низько-низько їй вклонитись За всі несплачені борги. (П. Грецький) Діти виконують пісню на вибір музичного керівника. Бабуся. Тепер присядьте, відпочиньте, а я вам розповім легенду про криницю. Колись дуже-дуже давно в одному селі жило непосидюче хлоп’я. Одного дня пішло воно до лісу і заблукало. Довго-довго блукав хлопчик чагарниками і так захотів пити, що терпіти вже не було сил. Раптом побачив він лісову криницю, проте вода в ній була дуже глибоко — так, що маленький хлопчик не міг її дістати. Аж раптом у небі з’явився журавель. Пожалів він хлоп’я і спустився до нього. Птах підійшов до криниці, нахилив свою довгу шию і дістав із криниці води. Хлопчик напився та подякував доброму птахові. Малюк відпочив і незабаром знайшов стежинку додому. Удома він розповів про доброго птаха. У пам’ять про цю подію люди почали ставити біля криниць дерев’яних журавлів, за допомогою яких опускали цеберко в криницю та діставали воду. А зараз наші хлопчаки перетворяться на журавлів і затанцюють для нас. (Хлопчики виконують танок журавлів на вибір музичного керівника.) А ще вода має цілющі властивості. Чиста вода додає життєвих сил, омолоджує людину. Тож треба берегти водицю, не засмічувати її. (Дитина читає уривок із вірша Т. Г. Шевченка ≪Тече вода з-під явора≫.) Тече вода з-під явора Яром на долину. Пишається над водою Червона калина. Пишається калинонька, Явір молодіє, А кругом їх верболози Й лози зеленіють. (Т. Шевченко) Бабуся. Щось я вас заговорила. А мені ще треба води наносити… Діти. А ми вам, бабусю, допоможемо! Рухлива гра «Наносимо водиці» Мета: вправляти дітей у передаванні одне одному відеречка з водою; розвивати організованість; виховувати обережність рухів; викликати позитивні почуття. Обладнання: 4 великих відра (2 з водою, 2 порожні); по 1 відру для кожної команди. Діти діляться на дві команди. По черзі кожен гравець набирає води з повного відра, прибігає до порожнього, виливає воду і передає відро наступній дитині. Виграє або та команда, яка швидше наповнить відро, або та, яка перенесла більше води після 1–2 кіл гри. Бабуся. Дуже вдячна вам, діти, за допомогу, за турботу. Присядьте, відпочиньте. Наші пращури багато приказок і прислів’їв склали про воду, криницю. А ви знаєте такі приказки та прислів’я? Прислів’я про воду і криницю Не брудни криницю, бо схочеться водиці. Не плюй у криницю — знадобиться води напиться. В криницю воду лити — тільки людей смішити. Без води й борщу не звариш. Де доглянута криниця, там смачненька водиця. Хто хоче чистої води, скоріше до криниці йди. Вода греблю рве. Бабуся. Які ви молодці! А може, ви ще й заспіваєте? Діти виконують українську народну пісню на вибір музичного керівника. Бабуся. Подивіться ще на мою криницю. Які дерева ростуть біля неї? (Верби.) Верба — один із народних символів України. Верба та водиця завжди поруч. У народі кажуть: ≪Де вода, там і верба≫. А які ще схожі прислів’я ви знаєте? Прислів’я про воду і вербу Де росте верба, там джерельна вода. Де срібна вербиця — там здорова водиця. Дівчата виконують танок із гілочками верби. Проводиться народна гра ≪Подоляночка≫. Бабуся. А зараз я пропоную вам зайти до мене до хати та попити цілющого чаю на криничній воді. Діти чаюють, дякують Бабусі та повертаються до групи. КАЛИНОВЕ НАМИСТО Освітні завдання: продовжувати знайомити дітей із символами українського народу; формувати уявлення про те, як шанобливо та бережливо ставились наші предки до калини; виховувати шанобливе ставлення до природи, її багатств, патріотичні почуття на основі отриманих знань про калину, її значення в культурі українського народу; розвивати мовлення, мислення, музичний слух, основні м’язи, спритність; продовжувати знайомити дітей із цілющими властивостями калини; оптимізувати знання приказок та прислів’їв про калину, познайомити з легендою про калину; вправляти дітей у виконанні пісень, народних танців, музичних рухів. Обладнання: лист, намальований кущ калини, кетяг калини, штучна калина для таночка; кошик, калинове варення, посуд для частування. ХІД РОЗВАГИ Діти заходять до зали в національних українських костюмах. Ведуча. Діти, ми отримали листа. А від кого — зараз дізнаємось. (Читає.) ≪Любі діти! Я знаю, що ви вже дуже багато знаєте про рідну Україну, про наші звичаї та традиції, про державні та національні символи. Тому надсилаю вам цінний скарб. Але знайти ви його зможете, лише виконавши всі завдання≫. Надіслала нам цього листа наша знайома бабуся Орися із села. Будемо шукати скарб? (Відповіді дітей.) Завдання 1. Відгадайте загадку. За хатою у садочку, У зеленому віночку Та в червоних намистах Стала пава молода. І збігаються всі діти, Щоб на неї поглядіти: За намисто кожен – смик, Та й укине на язик. Ведуча. Так, це калина. Складно уявити українське подвір’я в селі, де б не ріс цей мальовничий кущ. ≪Без верби і калини нема України≫, — говорить народне прислів’я. У природі розрізняють понад 200 видів калини, а в Україні — лише вісім. Ягідки калини з давніх-давен оспівували у піснях, легендах, казках та віршах. Завдання 2. Розкажіть про калину. 1-ша дитина (з кетягом калини в руках). Ягідки калини, наче яскраві намистинки, червоніють на зеленій гілочці, розгалуженій зверху. Ягідки ці соковиті, кисло-солодкі, з гіркуватим присмаком усередині, з кісточкою, схожою на маленьке серце. 2-га дитина. Калиновий кущ можна побачити і в лісі, і на луках, і на березі річки. Навесні калина цвіте білими дрібними квіточками, а пізньої осені достигають ягоди. І навіть після першого снігопаду ягідки калини виблискують на гілках яскравими вогниками. 3-тя дитина. Наші пращури ще з сивої давнини примітили калину, і не лише як смачну та корисну ягоду, а й як окрасу природи. На весіллях гронами калини прикрашають святкову залу. А ще калину дуже часто порівнюють із гарною дівчиною. Про це розповідає легенда… Ведуча. Так, існує багато легенд про калину. Сідайте зручно та послухайте… Колись дуже давно в одному селі жила гарна дівчина, яку звали Калина. Проте люди любили її не за красу, а за добре та чуйне серце. Одного разу побачила дівчина в лісі низенький та хворобливий кущ. Стебло в нього було тоненьке, а листя — блідо-зеленого кольору. Шкода стало Калинці куща, зрозуміла вона, що не вирости йому серед велетнів-дубів. Викопала дівчина рослинку і розсадила вздовж узбіччя дороги, що вела до рідного села. Весна видалась спекотною, і Калинка щодня носила воду зі своєї криниці та поливала саджанці. Кущ веселів і розростався з кожним днем. Стебла потовстішали й налилися соком, ось уже й біленькі квіточки з’явилися. Одного разу йшов ті .ю дорогою мандрівник. Стомився, спекотно йому стало, от він і присів у тіні куща відпочити. Потім піднявся та подякував кущеві й тому, хто його доглядає в таку спеку. Минуло літо, на кущі почало жовкнути листя та з’явились ягідки-намистинки. Прийшла якось Калинка до свого куща, а він насипав їй у долоньки ягідок. Зварила з них Калинка варення та пригостила всіх односельців. Тут і помітили всі, що кісточки калинки схожі на маленьке серце. Відтоді й почали цей кущ називати калиною на згадку про добру та працелюбну дівчинку Калинку… Цікавою була легенда? (Відповіді дітей.) Але час нам трохи розважитись і затанцювати. Дівчатка виконують танок із калиною на вибір музичного керівника. Завдання 3. Пригадайте прислів’я та приказки про калину. Дівчина красива, як у лузі калина. Навесні калина білим цвітом квітує, а восени — червоним. Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте. Не ламайте калину, бо накличете морози. Не ламай калину, не ображай дівчину. Діти виконують українську народну пісню ≪Ой, є в лісі калина≫ і водять під неї хоровод. Завдання 4. Розкажіть, чим ще відома та корисна калина. 4-та дитина. Ягідки калини — скарбниця корисних речовин. Калинове варення — дуже корисне для літніх людей. Кущі калини садали біля криниць, щоб вода була холодна і смачна. Діти виконують пісню ≪Ой у саду калинонька≫ (муз. і сл. Ю. Михайленко). 5-та дитина. А ще калина — символ матері, найдорожчої на світі людини. У народі кажуть: ≪Який кущ, така й калина, яка мати, така і дитина≫, ≪У лузі калина з квіточками, наче мати з діточками≫. А ще в народній пісні співають: ≪Зростає біля хати мамина калина: приголубить доньку і зігріє сина…≫ Діти виконують пісню ≪Мама≫ (муз. Л. Балакова). Завдання 5. Музично-рухлива гра «Калина» Діти стають у коло, співають пісню та виконують рухи. Ой, на горі калина, (Діти плескають у долоні.) На здоров’ячко зросла, (Вправа ≪пружинка≫.) Тут зійшлася дітвора, (Повороти ліворуч-праворуч.) Танцювати почала. Ведуча. Ми вже виконали всі завдання від бабусі Орисі. Як ви гадаєте, що в цьому кошику? Діти розглядають калинове варення, куштують його. Вихователь звертає увагу за форму кісточок. Підсумки розваги.
ВИКОРИСТАНИЙ МАТЕРІАЛ ІЗ САЙТУ - http://www.smila-dnz1.edukit.ck.ua/patriotichne_vihovannya/konspekti_zanyatj_svyat_ta_rozvag_z_patriotichnogo_vihovannya/ | 
